СТЯГНЕННЯ ШКОДИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРЕВІРКИ

СТЯГНЕННЯ ШКОДИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРЕВІРКИУ попередніх номерах Журналу головного інженера ми розповідали про підстави та наслідки недопуску контролюючих органів до проведення перевірок на підприємствах. Також ми розглянули декілька судових справ, які стосувалися зупинення експлуатації обладнання чи приміщень за наслідками перевірок контролюючих органів. У цьому номері ми проаналізуємо судові рішення у справах де контролюючі органи після проведення перевірки намагаються стягнути з підприємств збитки, заподіяні порушеннями природоохоронного законодавства.

Ця категорія справ стосується відшкодування різного роду шкоди, яка заподіяна навколишньому середовищу внаслідок діяльності підприємства. Така шкода може бути завдана засміченням земельної ділянки, викидами в атмосферне повітря, скиданням стічних вод, використанням вод без відповідного дозволу. Все залежить від виду діяльності підприємства.

Позивачами у таких справах зазвичай виступає або Державна екологічна інспекція або прокурор в інтересах держави в особі Держекоінспекції. Суми збитків, які контролюючі органи стягують з підприємств, коливаються від декількох тисяч гривень до сотень тисяч і мільйонів.

Особливістю цієї категорії справ є також і розподіл обов’язків доказування між позивачем і відповідачем – підприємством. Держекоінспекція або прокурор повинні довести:

  • наявність шкоди;
  • протиправність (незаконність) поведінки підприємства;
  • причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, підприємство повинно довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Однак, якщо справа стосується відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної  небезпеки, то наявність чи відсутність вини підприємства не є вирішальною.

Важливо!

Справи цієї категорії розглядають господарські суди. Зазвичай вони не оцінюють законність проведеної перевірки. Це компетенція адміністративних судів. Тому якщо підприємство не згодне з процесом чи з результатами перевірки, то не потрібно гаяти часу і оскаржувати до адміністративного суду дії інспектора з проведення перевірки чи припис, винесений за її результатами.

Металобрухт – це відходи?

Справа 1.

У процесі діяльності багатьох підприємств з’являється металобрухт. Якісь деталі обладнання виходять з ладу, якісь зношуються і їх потрібно замінити і т.д. Проте дуже погано, якщо підприємство не встигає вивезти та утилізувати такий металобрухт до візиту інспектора Держекоінспекції.

Перевірка

Держекоінспеція провела планову перевірку одного із підприємств міста Маріуполь на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Результати перевірки

  1. Інспектор склав акт перевірки, який Підприємство підписало із зауваженнями. В Акті він зазначили, що за наслідками огляду території Підприємства виявлено, в тому числі, засмічення земельних ділянок: металобрухтом – площа 45 кв.м, об’єм відходів 157,5 куб.м.
  2. Інспектор Держекоінспекції виніс підприємству припис про усунення порушень.
  3. Держекоінспекція склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого відповідальну особу підприємства звинуватили у забрудненні земель (ст.52 Кодексу України про адміністративні правопорушення). У день складання протоколу Держекоінспекція його одразу розглянула і винесла постанову, якою визнала відповідальну особу Підприємства винною і наклала на неї штраф 850 грн.
  4. Ще через місяць Держекоінспекція надіслала Підприємству претензією, якою запропонувала добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельних ресурсів, у сумі 252 тис грн. Підприємство претензію не визнало і послалось на відсутність правових підстав для такого відшкодування.
  5. Через 1,5 роки Держекоінспекція звернулася із позовом до Підприємства про стягнення заподіяної шкоди.

Рішення суду

Суди трьох інстанцій відмовили інспекції у задоволенні позову. У своїх рішеннях суди зазначили декілька підстав для відмови:

  1. Інспекція здійснила розрахунок розміру шкоди, заподіяної Підприємством саме внаслідок засмічення земель. Натомість землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Інспекцією не довела, що зафіксовані в актах дії Підприємства призвели або могли призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Під час перевірки не було встановлено, що металобрухт має ознаки забруднюючих елементів (наявність на металі ознак корозії, забруднення металобрухту мастилами тощо), які стали або могли стати причиною забруднення навколишнього природного середовища.
  2. Металобрухт не відноситься до побутових, промислових та інших відходів в силу приписів Закону України «Про металобрухт».
  3. Інспекція не відобразила ані в матеріалах перевірки ані в розрахунку заподіяної шкоди порядок за яким вона віднесла виявлений металобрухт до відходів 4 класу небезпеки (малонебезпечні).
  4. Матеріали перевірки не містять відомостей та документальних доказів того, в який спосіб інспектори визначили на місці обсяги засмічення земельної ділянки, а саме, яким чином визначили площу земельної ділянки, товщину шару металобрухту, об’єм відходів (металобрухту), що спричинили засмічення. Посилання Інспекції на те, що площу забрудненої земельної ділянки заміряли за допомогою десятиметрової вимірювальної рулетки, не підтверджені документально.

 Постанова ВГСУ від 20.06.2017 у справі №905/1353/16.

Висновок у справі

У даній справі підприємство ще з початку перевірки зайняло однозначну позицію щодо виявленого металобрухту та звернуло увагу суду на порушення, допущенні Держекоінспекцією. Саме ці всі аргументи в сукупності і забезпечили перемогу в суді. Однак краще не експериментувати і якщо підприємству відомо про планову перевірку Держекоінспекції, то потрібно ґрунтовно підготуватися і прибрати металобрухт та будь-які інші відходи, особливо з відкритих ділянок землі.


Забір води без дозволу на спецводокористування

Справа 2.

У кінці 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі». Крім АПК закон змінив і правила водокористування для інших підприємств. До 01.01.2016 підприємство, яке використовувало підземні води для ведення господарської діяльності повинно було отримати дозвіл на спеціальне водокористування. Дуже часто підприємства або не отримували такі дозволи або не встигали їх своєчасно поновлювати. У зв’язку з прийняттям вказаного закону підприємствам дозволили використовувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, в обсязі не більше 300 м3 на добу з одного водозабірника. Але що чекає на тих хто використовував воду без дозволу до 2016 року? Розглянемо на прикладі наступної справи.

Перевірка

Держекоінспекція в кінці 2015 року провела планову перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством (КП).

Результати перевірки

  1. Держекоінспекція склала акт у якому зафіксувала, що КП три роки здійснювало забір води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра (в редакції на момент забору).
  2. Інспектор виніс припис, яким зобов’язав КП протягом трьох місяців отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).
  3. Держекоінспекція винесла постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнула керівника КП до відповідальності за самовільне користування надрами і наклала на нього штраф у розмірі 510 грн. (ст.47 КУпАП).
  4. Інспекція направила КП претензію про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами), у сумі 417 тис грн. КП відмовилося добровільно компенсувати збитки.
  5. Через пів року Держекоінспекція звернулася до суду із позовом до КП про стягнення збитків.

Рішення судів

Суди трьох інстанцій задовольнили позов Держекоінспекції та стягнули з КП 417 тис грн заподіяних збитків.

Аргументи КП

Мотивація суду

Основна діяльність КП – це забір та постачання води населенню. КП послалося на те, що воно добувало воду із чотирьох свердловин в обсягах не більше 300 м3 на добу з кожної. Стаття 23 Кодексу про надра (в редакції до 2016 року) давала право землевласникам і землекористувачам у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу. Тому забір води був законний. КП видобувало воду для власної господарсько-виробничої діяльності, а не для задоволення власних господарсько-побутових потреб (детальніше різницю див у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №922/2610/14 (№3-32гс15)). Обсяг забору за всіма свердловинами разом перевищував 300 м3 на добу. Тому КП забирало воду без спеціального дозволу на водокористування.
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» змінив ст. 21 та ст. 23 Кодексу України про надра та надав право землевласникам та землекористувачам видобувати в межах наданих їм земельних ділянок підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, без спеціальних дозволів та гірничого відводу за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 м3 на добу.

Закон набрав чинності з 01.01.2016, але відповідно до положення абз. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, більше не потребують таких дозволів, а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Оскільки КП уклало договір на підготовку гідрогеологічних матеріалів для оформлення спеціального дозволу на дослідно-промисловий видобуток підземних вод та проекту зон санітарної охорони свердловини ще у 2009 році, то відповідно до Перехідних положень Закону воно звільняється від відповідальності за забір води без спеціального дозволу.

Підставою звільнення від відповідальності на підставі наведених норм є наявність у підприємства доказів того, що воно станом на 01.01.2016 розпочало процес отримання дозволу на спецводокористування. Таким доказом може бути заява про отримання дозволу, подана до уповноваженого органу. Докази, які надало КП не підтверджують те, що воно станом на 01.01.2016 розпочало процедуру отримання дозволу. Тому норми Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» не звільняють КП від відповідальності за забір води до 01.01.2016.

Суди дійшли висновку по доведеність Держекоінспекцією факту наявності в діях КП усіх елементів складу правопорушення, зокрема:

  • протиправна поведінка КП полягає у самовільному водо- та надрокористуванні (без оформлення спеціального дозволу), що підтверджується актом перевірки, приписом, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення;
  • наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики;
  • а також причинний зв’язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною діяльністю КП.

Постанова ВГСУ від 08.11.2017 у справі № 908/2130/16.

Висновок у справі

Не дивлячись на те, що дозволи на спецводокористування в обсягах до 300 м3 на добу скасували ще 01.01.2016, Держекоінспекція під час перевірки у 2018 році може перевірити як підприємство здійснювало забір води до 2016 року. Тому інженерам краще самим звернути на це увагу і проаналізувати чи всі дозволи на спецводокористування були чинні на 01.01.2016 і чи не прийдеться потім відшкодовувати шкоду за самовільно забрану воду.


Поради експерта

Аналізуючи судову практику, пов’язану із справами про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, можна сформулювати декілька порад:

  1. Якщо підприємство отримало повідомлення про проведення перевірки Держекоінспекцією, то потрібно провести елементарні підготовчі заходи. Приберіть і утилізуйте всі відходи, особливо ті, які знаходяться на відкритому грунті. Якщо є джерела викидів, на які у підприємства немає дозволів, то потрібно припинити їх експлуатацію та, якщо це можливо, вивезти за межі підприємства. Перевірте актуальність документів на спецводокористування.

  2. Якщо є підстави не допустити інспектора до перевірки, то обов’язково використайте таку можливість.

  3. Фіксуйте всі дії інспектора під час перевірки за допомогою відеозапису. Дуже часто інспектори «на око» визначають розмір забрудненої земельної ділянки або міряють її неповіреною рулеткою. Все це може стати підставою для того, щоб визнати недопустимими розрахунки шкоди, проведені на основі таких вимірів.

  4. Фіксуйте всі вимоги інспектора про надання документів і перелік документів, які надаєте інспектору. Не надавайте зайвих документів, які в подальшому можуть стати підставою для розрахунку заподіяної шкоди.

  5. В акті перевірки обов’язково вкажіть свої заперечення проти виявлених порушень та зазначте ті порушення, які допустив інспектор.

  6. Одразу після отримання акту перевірки та припису починайте роботу над оскарженням результатів перевірки до суду. Скасування результатів перевірки є підставою для відмови у стягненні шкоди.

     

    Стаття опублікована у періодичному виданні «Журнал головного інженера» №1 за січень 2018 року. З інформацією про журнал можна ознайомитись на сайті:
    https://techmedia.com.ua/product/golovnogo-inzenera