Як українські компанії домовляються про поставку будь-якого товару – від сировини до складного обладнання для виробництва?
Типовий сценарій підписання договору: менеджери погоджують в загальних рисах вимоги до якості товару, його ціну, спосіб і строки поставки, а далі – передають ці домовленості юристам, щоб вони з них склали договір. І звичайно, що договір потрібно скласти «на вчора», бо сьогодні вже директор повинен підписати, оплатити аванс, щоб почати працювати. Часто в цей момент юрист перетворюється на головного ворога, бо «не дає менеджерам працювати і заробляти гроші для компанії». Під тиском менеджерів юрист або одним оком проглядає договір, який надіслали постачальники, і погоджує його, або ж бере перший-ліпший договір поставки, швидко змінює у ньому ті пункти, про які вже домовилися менеджери, та видає щось схоже на договір.
Більше ніж 90% таких нашвидкуруч узгоджених поставок закінчуються щасливим фіналом. Покупець отримує бажану сировину чи обладнання, а продавець – гроші.
Але деколи система дає збій: продавець привозить пошкоджений товар, обладнання не виконує ті функції про які домовлялися «на словах», у процесі виробництва виявляється, що куплена сировина має зовсім інші характеристики, новий дорогий станок виходить з ладу після першого місяця роботи. Варіантів розвитку подій може бути чимало. Найгірше те, що збитки від однієї проблемної поставки можуть перевищити вигоди від усіх успішних.
Саме коли щось іде не так, менеджери і юристи починають читати договір, який вони нашвидкуруч підписували.
Вони шукають там вимоги до якості товару, порядки приймання-передачі товарів за якістю, порядок гарантійного обслуговування, шукають, як і куди направляти претензію щодо якості. А в договорі про це або нічого не написано, або є стандартний набір юридичних фраз, на кшталт: «всі спори вирішуються шляхом переговорів відповідно до чинного законодавства», «товари приймається за якістю відповідно до інструкції П-7» і т.д..
Як запобігти таким курйозам? Про що ще крім ціни товарів та строків поставки потрібно домовлятися при узгодженні поставки? Де менеджери і юристи повинні працювати разом?
З цими запитаннями ми спробуємо розібратися у цій публікації.
На етапі узгодження всіх умов поставки рекомендуємо обговорити з контрагентом наступні пункти:
1. Чіткі і зрозумілі вимоги до якості товару, які можна виміряти і перевірити.
2. Момент, коли всі ризики пошкодження товару перейдуть до покупця.
3. Дійсний порядок приймання товару за якістю та порядок повідомлення постачальника про виявлені недоліки товару в процесі його приймання і варіанти подальших дій обох сторін договору.
4. Детальний і дійсний порядок повідомлення постачальника про недоліки товару, виявлені після його приймання і варіанти подальших дій обох сторін договору.
5. Дієві міри відповідальності за порушення зобов’язання.
Одразу окреслимо загальний підхід, якого, на нашу думку, необхідно дотримуватися при узгодженні деталей поставки і укладенні контрактів. Коли ви розробляєте договір, то спробуйте продумати можливі проблемні ситуації, які можуть виникнути на будь-якому етапі поставки товару і його подальшого використання. Контракт вам буде найбільше потрібен саме у таких випадках. Немає сенсу писати його просто для того, щоб легалізувати переказ грошей з одного рахунку на інший і потім перевезти товар з одного місця на інше. Адже коли поставка відбувається у штатному режимі, то у договір ніхто і не дивиться, він залишається для перевірок контролюючими органами.
Договір потрібен для того, щоб мінімізувати можливі конфлікти та прописати дієві та зрозумілі для всіх алгоритми їх вирішення ще тоді, коли обидві сторони не перебувають у стані конфлікту та здатні домовлятися.
Тепер детальніше проаналізуємо вимоги до змісту пунктів договору, які стосуються якості товару.
Якщо у вас залишились запитання, або вам потрібна допомога у підготовці договору, то ви завжди можете звернутися до нас
Вимоги до якості товару
Вимоги до якості товару можна закріпити в договорі кількома способами:
1. Робимо посилання на певний державний стандарт, технічний регламент, технічні умови чи погоджений зразок товару.
Обов’язково ознайомтеся з текстом такого стандарту, техрегламенту чи ТУ і перевірте, чи всі вимоги до якості товару, які у них містяться, відповідають вашим дійсним потребам і чи вони сформульовані там достатньо чітко.
Якщо такого документа немає у вільному доступі, як це буває з ТУ, то постачальник на вашу вимогу повинен додати його примірник до договору поставки (ч. 2 ст. 268 Господарського кодексу України). Обов’язково прослідкуйте, щоб цей примірник був завірений і щоб не можна було згодом змінити у ньому певні сторінки.
Інколи простого посилання на ДСТУ не достатньо, а потрібно конкретизувати, які саме пункти з нього застосовуються, щоб можна було однозначно визначити конкретні вимоги до якості товару.
Наведемо приклад із власної практики, щоб було зрозуміло про що йде мова:
Підприємство замовило металеві балки. Удоговорі були тільки деякі параметри балок і стандартна фраза «якість балок повинна відповідати вимогам ДСТУ 3436-96 (ГОСТ 8240-97) Швелери сталеві гарячекатані». Балки поставили і прийняли. Зауважень до якості не було. Коли зварювальники почали зварювати із балок необхідну конструкцію, то стало зрозуміло, що товщина балок не відповідає реальним домовленостям з постачальником. Коли заглянули в ДСТУ, то зрозуміли, що ніякі претензії щодо якості товару пред’явити не можливо. Це ДСТУ містить характеристики багатьох серій та номерів балок, а в договорі поставки ніхто не вказав, якої саме серії і номеру мають бути поставлені балки, а тільки деякі їх розміри. Підприємство було змушене переглянути план виконання робіт і докупити балки для укріплення конструкції. |
2. Описуємо критичні показники, за якими визначається якість товару.
Це потрібно робити, якщо у вас немає стандарту чи ТУ, які встановлюють вимоги до вашого товару, або якщо у цих документах не описані всі критичні показники якості для вашого товару.
Важливо щоб такі показники були описані чітко і щоб у разі невідповідності товару таким показникам, це можна було перевірити та зафіксувати.
3. Фіксуємо мету купівлі товару.
Якщо в договорі немає вимог до якості товару, то такий товар повинен бути придатним для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо ви зазначите конкретну мету придбання товару, то крім звичайного використання, він ще повинен бути придатним і для використання з цією метою (ч.2 ст.673 Цивільно кодексу України).
Це найменш дієвий спосіб фіксації якості, тому що такий критерій не завжди піддається оцінці. Та все ж інколи краще це зазначити.
Наведемо ще один приклад, але вже з реєстру судових рішень (справа №922/691/15):
Чернівецьке підприємство замовило у харківського підприємства пневмотранспортер універсальний ПТ-50У, який воно планувало використати для розвантаження кальцинованої соди із залізничних вагонів. Постачальник поставив транспортер і ввів його в експлуатацію. Через тиждень покупець надсилає постачальнику претензію, через те, що він не може самостійно запустити пневмотранспортер. Постачальник відповідає, що гарантійні зобов’язання щодо транспортера повинен виконувати його виробник. Покупець пише претензію виробнику. Виробник відповідає, що відповідно до ТУ транспортери пневматичні для зернових призначені для транспортування по трубопроводах насіння зернових культур. Через особливості конструкції порошок кальцинованої соди транспортувати через такий пневмотранспортер неможливо. У зв’язку з простоєм залізничних вагонів із содою покупець сплатив залізниці суму, яка в 4 рази перевищує вартість цього пневмотранспортера. Постачальник погодився забрати пневмотранспортер і повернути гроші, але покупець спробував відшкодувати понесені збитки через суд. Суди вже декілька років розглядають цю справу. Одним із аргументів суду було саме те, що сторони в договорі поставки не вказали, для яких цілей покупець купляє пневмотранспортер і постачальник нібито не знав, що це обладнання потрібне саме для розвантаження соди, а не для розвантаження зернових. |
4. Зазначаємо в договорі документ, яким постачальник підтверджує якість товару.
Дуже поширеною є практика, коли у договорі вказують, що якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника.
Такий документ як «сертифікат якості» є обов’язковим тільки для невеликого переліку товарів (наприклад, для лікарських засобів). У інших випадках – це звичайний документ довільної форми, виданий виробником, свого роду «розписка» про те, що товар якісний. Якщо ви дійсно хочете отримати сертифікат якості з адекватним змістом, то опишіть вимоги до нього у своєму договорі.
Часто під сертифікатом якості сторони розуміють сертифікат відповідності. Це зовсім інший документ, який підтверджує відповідність товару вимогам певного технічного регламенту чи ДСТУ. Замість сертифікату відповідності для деяких товарів можна оформлювати декларацію відповідності. Декларація та сертифікат підтверджують відповідність товару вимогам саме конкретного технічного регламенту. Тому наявність цих документів ще не означає, що такий товар відповідає тим вимогам якості, які сторони узгодили між собою.
Вибір документа, яким виробник зможе підтвердити якість товару, залежить від специфіки самого товару і відносин між сторонами. Якщо у продавця є сертифікована система перевірки якості і покупець їй довіряє, то достатньо під час підписання контракту просто отримати від виробника копію відповідного сертифіката ISO.
Важливо визначити в договорі один документ, який продавець точно зможе надати на підтвердження якості товару, а не зазначати декілька документів на вибір продавця.
Знову повернемось до прикладу з поставкою пневмотранспортера. У своєму договорі поставки сторони зазначили: «прийом товару здійснюється покупцем за наявності товаросупровідних документів: видаткової накладної, рахунку-фактури, сертифіката відповідності та сертифіката якості або паспорта на обладнання».
Фактично покупець прийняв пневмотранспортер із технічною документацією на транспортер іншої моделі. Цей аргумент суд також використав проти покупця: «зазначений вище пункт договору, який спрямований на захист покупця, встановлював вимогу про можливість прийняття товару виключно за наявності відповідної технічної документації на нього, тоді як ігнорування зазначеного порядку могло б свідчити про прийняття такого товару на власний ризик, і, як наслідок, понесення додаткових витрат, в тому числі й з підстав власного недбальства».
Тобто вся відповідальність за перевірку документів на товар лежить на покупцеві у момент прийняття товару. Саме тому покупець зацікавлений зафіксувати конкретний документ, згідно з яким він зможе перевірити якість поставленого товару.
Хто зможе сформувати правильні вимоги до якості товару?
Саме на цьому етапі важлива тісна співпраця менеджерів і юристів підприємства. Юрист через брак технічних знань часто не може правильно, а ще і швидко, описати вимоги до товару. Крім того, юрист може і не знати для чого саме купляють той чи інший товар. Тому тут важливо об’єднати технологічні знання менеджерів та інженерів підприємства з правничими знаннями юриста.
Якщо у вас залишились запитання, або вам потрібна допомога у підготовці договору, то ви завжди можете звернутися до нас
Момент переходу ризиків випадкового знищення товару
З цим пунктом все насправді простіше. Тут вам допоможе правильний вибір терміна поставки згідно з правилами Інкотермс. Саме від вибору терміна поставки і залежатиме момент переходу ризиків випадкового знищення товару.
Для того, щоб юрист правильно підібрав термін Інкотермс, йому потрібно знати, яким транспортом поставляється товар, до якого місця постачальник оплачує поставку товару (наприклад, вантажить в автомобіль покупця на своєму складі), чи є страхування товару, та чи були окремі домовленості про те, хто і до якої точки поставки відповідає за ризик знищення товару.
Порядок приймання товару
Багато юристів не хочуть прописувати порядок приймання товару в договорі і обмежуються звичайним посиланням на Інструкцію П-7. При цьому багато хто її не читав і не задумувався, чи реально дотриматися того порядку, який у ній прописаний.
Багато пояснювати не будемо, просто зазначимо, що ця інструкція затверджена ще у далекому 1966 році і на сьогодні застаріла. Наприклад, якщо в процесі приймання товару ви виявите, що він пошкоджений, і постачальник відмовляється прибувати для засвідчення таких пошкоджень, то продовжити приймання товару ви можете в присутності «експерта бюро товарних експертиз або представника відповідної інспекції по якості». Таких органів зараз немає і ви ніколи не зможете дотриматися всіх положень цієї Інструкції.
Зате Інструкція П-7 може слугувати хорошим орієнтиром для вироблення власного алгоритму приймання товару. Багато положень у ній сформульовані досить чітко та справедливо. Потрібно просто все актуалізувати у часі і привести у відповідність з власним товаром та виробництвом.
Важливо максимально доступно описати порядок приймання товару: які документи на товар потрібно перевірити; які характеристики товару покупець перевіряє безпосередньо в процесі приймання товару, а які вже в процесі подальшого використання товару (так звані приховані недоліки); який документ підтверджує факт і дату закінчення приймання товару за якістю.
Алгоритм перевірки повинен бути чітким. З ним потрібно ознайомити працівників, які безпосередньо будуть приймати товар. Бажано, щоб ці працівники також взяли участь в розробці типових алгоритмів приймання товарів і мали можливість надавати юристу пропозиції для зміни таких алгоритмів. Це допоможе розробити реальні та дієві порядки роботи, а не формальні інструкції «спущені з юрвідділу».
Окрім самого порядку приймання також потрібно узгодити з постачальником детальний порядок дій на випадок виявлення пошкодженого товару та товару неналежної якості:
строки і форми повідомлень про такі недоліки;
як і чим підтверджується факт повідомлення;
які документи потрібно надавати на підтвердження недоліків;
як діяти, коли постачальник відмовляється отримувати будь-які повідомлення про поставку неякісного товару;
що робити з усією партією товару і з товаром неналежної якості поки сторони вирішують спори між собою чи проводять незалежні експертизи;
хто оплачує додаткові витрати, як то простій транспорту, повернення товару неналежної якості.
Радимо зафіксувати в реквізитах договору всі дійсні засоби зв’язку (номери телефонів і месенджерів, електронні поштові скриньки) та вказати, що переписка цими засобами зв’язку прирівнюється до письмового листування.
Формулюючи ці всі положення потрібно розуміти, що у більшості випадків винна сторона робить усе можливе, щоб уникнути відповідальності за порушення своїх зобов’язань. Тому потрібно максимально детально все узгодити ще на етапі переговорів. Часто формальні порушення порядку приймання товарів чи пропуск строків для пред’явлення претензій можуть стати причиною поразки у майбутньому спорі.
Приховані недоліки та гарантійне обслуговування
Не всі недоліки товару можна побачити у момент його розвантаження, особливо, коли він запакований. Тому часто важливо чітко розділити в договорі, які характеристики товару покупець перевіряє у момент приймання товару від перевізника, а які – вже безпосередньо на виробництві. Також не варто забувати і про строки проведення такої перевірки.
Опишіть недоліки, які можна вважати прихованими, і чим їх потрібно підтверджувати та як фіксувати.
Як і в попередньому пункті, тут потрібно передбачити детальний і дієвий алгоритм повідомлення постачальника про виявлені недоліки та як діяти, коли постачальник не реагує на такі повідомлення. Одразу при підписанні договору розподіліть майбутні витрати, пов’язані з недоліками поставленого товару. Якщо виявлені недоліки можуть призвести до зупинення виробництва чи іншої шкоди, то також варто зафіксувати механізм визначення такої шкоди.
Важливими особливостями прихованих недоліків є фіксація причин їх виникнення та скорочені строки позовної давності.
Закон звільняє продавця від обов’язку усувати приховані недоліки товарів, якщо він доведе що такі недоліки виникли через порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу. Продавці намагаються завжди скористатися цим положенням. Тому як для продавця, так і для покупця важливо зафіксувати факт ознайомлення з умовами належного зберігання та використання товару.
Знову наведемо приклад з власної практики:
Підприємство А поставило підприємству Б нержавіючі холодильники для їдальні. Через деякий час поверхня холодильників почала вкриватись корозією. Постачальник наполягав на тому, що ці поверхні під час прибирання протерли речовиною, яка містила кислоту, а це прямо заборонено інструкцією з використання. Спір перейшов у судову площину, але не закінчився винесенням рішення по суті спору. Для визначення причин пошкодження потрібно було проводити експертизу – відрізати частинку покриття. Такий варіант розвитку подій не влаштовував покупця (у нього ще були проблеми з пропуском позовної давності) і він не наполягав на подальшому розгляді спору у суді. |
Ця справа підтверджує ще і важливість дотримання строків позовної давності.
У спорах, які виникають у зв’язку з постачанням товарів неналежної якості строк позовної давності складає 6 місяців з моменту встановлення у належному порядку недоліків поставлених товарів.
Сторони у договорі можуть продовжити цей строк.
Постачальники часто маніпулюють цим строком – обіцяють провести ремонт чи замінити товар, але так нічого і не роблять. Тому покупцям потрібно бути максимально обережними.
Міри відповідальності за порушення зобов’язання
Цей пункт чи не найболючіший для сторін, бо ніхто не хоче брати на себе додаткові ризики. Проте варто розуміти, що наявність в договорі обов’язку, який не забезпечений реальною мірою відповідальності, ніяк не гарантує його виконання.
У той же час варто уникати і інших крайнощів. Міра відповідальності має виконувати декілька функцій:
стримування від порушень;
схиляння до виконання обов’язків після їх порушення;
компенсація шкоди потерпілій стороні.
Якщо перестаратися з мірою відповідальності, то у певний момент після порушення зобов’язання, порушнику стає вже невигідно виконувати зобов’язання і він шукатиме всі можливі шляхи для того щоб уникнути відповідальності. Від цього програють обидві сторони.
Якщо у вас залишились запитання, або вам потрібна допомога у підготовці договору, то ви завжди можете звернутися до нас
Замість висновку
На перший погляд всі ці пункти можливо і виглядають занадто складними. Насправді ж можна розробити декілька алгоритмів для типових поставок і коригувати їх в залежності від домовленостей з контрагентом.
Звичайно, що контрагенти в черговий раз нагадають вам, що «договір підписується для того, щоб за ним працювати, а не судитися». Тільки, на жаль, цей принцип не працює, і як тільки під час поставки щось піде не так, винна сторона буде шукати всі способи уникнути відповідальності.
Святослав Бартош
партнер Юридичної фірми «Bargen»
Оригінал статті опублікований у травневому номері журналу “Управління якістю”
Якщо у вас залишились запитання, або вам потрібна допомога у підготовці договору, то ви завжди можете звернутися до нас
(Кількість оцінок: 18 середня: 5,00 з 5)
Завантаження ...
