Війна в Україні триває вже більше двох місяців. Тому все гостріше постає питання виконання договірних зобов’язань. Якщо на початку війни для багатьох українських підприємств строк виконання зобов’язання не настав, то чим далі все частіше виникають питання засвідчення форс-мажорних обставин або розірвання договору, який неможливо виконати.
Тому у цій статті поговоримо про те чи передбачає воєнний стан безумовне право на звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, яка процедура засвідчення форс-мажору в умовах війни, а також як діяти якщо договір не містить положень про форс-мажор.
Перш за все, зазначимо, що наявність форс-мажорних обставин НЕ ЗВІЛЬНЯЄ від обов’язку виконати умови договору, а лише надає підприємству відстрочку та звільняє від відповідальності. Не виконувати обов’язок сторона може лише у випадку розірвання договору, про що детальніше поговоримо далі.
Процедура засвідчення
Війна як форс-мажорна обставина, на жаль, не є чимось новим для українського бізнесу. Втім, якщо у 2014 році територія дії форс-мажору обмежувалася тимчасово окупованими частинами Донецької та Луганської областей, то наразі воєнний стан запроваджено на території всієї України. Відповідно, це вплинуло на порядок засвідчення таких обставин.
Аби максимально спростити процедуру, ТПП України видала загальний лист 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким визнала воєнний стан, введений на території України обставинами форс-мажору (непереборної сили).
Таким чином, для підтвердження наявності обставин непереборної сили, підприємствам достатньо роздрукувати вказаний лист замість того, щоб проходити загальну процедуру засвідчення форс-мажорних обставин і отримувати персоніфікований сертифікат.
Водночас, поки що незрозміло чи прийматимуть такий лист як підтвердження форс-мажору у суді. Тому якщо підприємство має змогу звернутись до ТПП та отримати власний сертифікат, радимо це зробити.
Звернути увагу! Сам факт введення воєнного стану НЕ Є ПІДСТАВОЮ для відстрочки чи невиконання зобов’язання. Обставини, які виникли у зв’язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість підприємства виконати свій обов’язок. Крім того, не слід забувати про так звані «комерційні ризики», які не відносяться до форс-мажору. Наведемо декілька прикладів:
ФОРС-МАЖОР | НЕ Є ФОРС-МАЖОРОМ |
Постачальник не може доставити товар до покупця через те, що склад з товаром знаходиться на території ведення бойових дій. | Підприємство не може доставити товар через відмову/відсутність перевізників. |
У зв’язку з валютними обмеженнями НБУ неможливо розрахуватися за імпортний товар. | Підприємство зупинило роботу та не може сплачувати кошти за оренду приміщення. |
Внаслідок бойових дій були знищені виробничі потужності підприємства. | Виробник не отримує сировину для своєї продукції через те, що постачальник припинив роботу. |
Слід зазначити, що оскільки війна є досить специфічною та непередбачуваною форс-мажорною обставиною в контексті її масштабів, тривалості та наслідків, вбачається, що за певних умов навіть ті обставини, які зазвичай не є форс-мажором можуть бути визнані такими, наприклад відсутність сировини через блокування доступу до морських портів. У цьому випадку, відсутність сировини не пов’язана безпосередньо з діями постачальника та виходить за межі звичайного комерційного ризику. У будь-якому випадку, кожна ситуація є індивідуальною та вимагає детального аналізу з точки зору непередбачуваності та невідворотності обставин, що виникли.
Повідомлення контрагента
Законодавство не містить встановленого строку для повідомлення про форс-мажор. Тому тут потрібно керуватись положеннями укладеного договору. Якщо в договорі строки не визначені, повідомляйте як тільки стало відомо про неможливість виконати зобов’язання. Те саме стосується і форми такого повідомлення. Якщо в договорі сторони передбачили як саме (поштою, на e-mail, у месенджер) слід повідомляти про форс-мажор, варто дотримуватися умов договору.
Якщо договір не містить вимог щодо форми повідомлення, повідомляйте найбільш зручним в даних обставинах способом, але впевніться, що ви зможете потім довести факт повідомлення контрагента.
Як діяти якщо неможливо виконати умови договору в частині повідомлення контрагента?
Часто трапляється, що договір містить такі вимоги, які нереально виконати навіть за звичайних умов. Наприклад, для повідомлення встановлено строк 2 робочих дні з додаванням сертифікату ТПП. Очевидно, що в умовах військового стану таку вимогу виконати неможливо. Більш того, таку умову взагалі виконати неможливо, оскільки згідно законодавства сертифікат ТПП видається протягом семи днів.
Крім того, для його отримання потрібно надати підтвердження про повідомлення контрагента. Тобто, такі умови договору хоч прямо і не суперечать вимогам законодавства, але об’єктивно не можуть бути виконані.
У такому випадку радимо повідомляти контрагента будь-яким доступним способом навіть з порушенням строків та/чи процедури, визначеної договором. Це буде доказом того, що підприємство здійснило усі можливі дії, спрямовані на повідомлення контрагента.
Нагадуємо, навіть якщо договір не містить положень про форс-мажорні обставини, сторона не позбавлена можливості на них посилатись. У такому випадку слід керуватись положеннями законодавства (ст. 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні, ст.617 ЦК України, ст. 218 ГК України).
Розірвання договору
Також бувають ситуації коли внаслідок форс-мажору підприємство не спроможне виконати зобов’язання навіть у майбутньому (знищення потужностей, заборона імпорту комплектуючих, мобілізація працівників тощо). У такому випадку в договорі може бути передбачено певний строк, в межах якого стороні надається відстрочка виконання зобов’язання через дію форс-мажорних обставин. Після спливу цього строку договір може бути розірваний за ініціативою однієї зі сторін, наприклад, після направлення повідомлення про розірвання.
З практичного досвіду зауважимо, що бажано аби таке положення було викладено в договорі, інакше розірвати договір через суд керуючись лише нормами законодавства буде досить складно.
Складність полягає в тому, що судова практика з цього питання лише формується. Навіть з урахуванням досвіду 2014 року та періоду карантину, пов’язаного з Covid-19, суди усе ще дотримуються досить різних, часто кардинально протилежних, підходів.
Одні суди допускають посилання на істотну зміну обставин (детальніше про цю підставу зазначимо далі) як на підставу для розірвання договору, інші – рахують, що істотна зміна обставин є абсолютно відмінним поняттям, ніж форс-мажор, а тому застосування цієї підстави не допускається.
Очікується, що теперішня ситуація з війною сформує нову практику. Яку саме – буде зрозуміло незабаром. А тим часом, звернемо увагу на ще одну підставу, яку можна застосувати для розірвання договору – істотну зміну обставин.
Істотна зміна обставин
Варто зазначити, що не всі ситуації, з якими сьогодні мають справу українські підприємці, можна вважати форс-мажорними. Наприклад, через війну підвищилися ціни на сировину або логістичний ланцюг змінився настільки, що для підприємства такий договір хоч і можливо виконати, але невигідно.
У такому випадку договір можна розірвати чи змінити у зв’язку з істотною зміною обставин (ст. 652 ЦК України). При цьому, у суді потрібно буде довести одночасну наявність таких умов:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Якщо хоча б одна з зазначених умов відсутня чи недоведена, суд може відмовити у задоволенні позову про розірвання чи зміну договору.
Також не слід забувати про дії, що передують зверненню до суду. Перш за все, потрібно направити письмове повідомлення контрагенту з пропозицією розірвати/змінити договір та дочекатися відповіді (згідно ГК України – це 20 днів з моменту отримання + час поштового обігу). Якщо протягом цього строку відповідь контрагента не отримана, лише тоді варто звертатися до суду. При цьому, в суді потрібно буде довести факт такого попереднього повідомлення контрагента, відсутність згоди щодо добровільного розірвання договору, а також вищезазначені умови, які свідчать про «істотну» зміну обставин.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Звісно, передбачити усі можливі сценарії виникнення тих чи інших обставин непереборної сили неможливо. Проте, як показує практика, більшість підприємств або взагалі не вносять положення про форс-мажор у договори, або вказують стандартне формулювання, яке у реальності не надає жодного розуміння як діяти сторонам у випадку настання таких обставин. У зв’язку з цим, в майбутніх договорах радимо врахувати наступне:
- Використовувати поняття «форс-мажор» та «обставини непереборної сили» (в судовій практиці трапляються випадки коли ці поняття розмежовують).
- Прописувати максимально простий спосіб (електронна пошта, месенджер) та адекватні строки повідомлення про виникнення таких обставин. Не забувати вказувати яка саме пошта та телефон використовується для листування.
- Визначати компетентні органи, уповноважені засвідчувати такі обставини, якщо це зовнішньоекономічний договір.
- Врегулювати можливість розірвання договору у випадку продовження дії форс-мажору протягом певного часу, інакше пауза у виконанні договору може тривати вічно.
Наостанок хочемо додати, що не слід виключати мирне врегулювання ситуації. Завжди є вірогідність укладення угоди чи внесення змін до договору, за рахунок чого сторони визначать як діяти далі.
Форс-мажор і є тією виключною обставиною, відповідальність за яку не має нести сторона, яка потрапила під дію таких обставин. Тому найшвидшим та найоптимальнішим рішенням для сторін у такій ситуації буде врегулювання шляхом взаємних поступок, а не довготривалих судових спорів.
