Війна завдає непоправної шкоди нашій економіці. Руйнування підприємств та спад купівельної спроможності штовхає бізнес для пошуку нових ринків за кордоном. На превеликий жаль, все ще існує немало законодавчих обмежень, які ускладнюють підприємцям роботу на зовнішніх ринках. Одне з них – це обмеження строків розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Логіка цих обмежень проста – держава не хоче, щоб активи з України перетікали за кордон. Однак, недобросовісний бізнес часто знаходить схеми обходу цих обмежень, а добросовісні підприємці навпаки – часто страждають від необґрунтовано нарахованої пені за порушення строків розрахунків.
В цій статті ми зосередимо увагу саме на здійсненні українськими підприємствами імпортних операцій, що не передбачають ввезення товару на територію України.
Так, Національним банком України встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. За операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого граничного строку розрахунків, що відраховується з дня здійснення попередньої оплати.
На сьогоднішній день граничний строк розрахунків становить 180 календарних днів та застосовується до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року. До операцій, здійснених до 5 квітня 2022 року, застосовується строк 365 днів. Обмеження за термінами розрахунків не поширюється на операції з імпорту товарів, сума яких є меншою за 400 тисяч гривень в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції.
Порушення зазначених строків тягне за собою нарахування пені у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.
Нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків по експортно-імпортних операціях здійснюють банки. А податкові органи навіть у період воєнного стану можуть проводити документальні позапланові перевірки, якщо отримано інформацію про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями чи виручки за експортними.
Водночас імпортні операції за зовнішньоекономічними договорами можливі й без ввезення товару на територію України. Це може бути закупівля обладнання для подальшого використання за кордоном, наприклад, купівля серверного обладнання та розміщення цього ж обладнання на технічних ресурсах, що розташовані за кордоном. Також це може бути перепродаж придбаної імпортної продукції нерезиденту в повному обсязі купівлі за межами України.
Чинним законодавством не заборонено здійснення імпортних операцій без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами у період воєнного стану.
Коли в таких випадках вважатиметься, що поставка здійснена, щоб було припинено відлік граничних строків?
Так, зазвичай поставка вважається здійсненою в момент завершення митного оформлення товарів на території України. Відповідно до постанови НБУ № 7, яка регулює порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, саме митна декларація і є підставою для припинення банком контролю за імпортною операцією клієнта. Проте як бути, якщо покупцеві не потрібно, щоб товар був доставлений в Україну?
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що момент здійснення імпорту – це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Вже згадана Постанова Правління Національного банку України № 7 передбачає декілька випадків, коли банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції без її увезення на територію України.
Перший – це коли покупець-резидент не планує ввозити товар (продукцію, обладнання), оскільки планує здійснити його продаж за кордоном іншому нерезиденту в повному обсязі придбання. В такому разі банк завершує валютний нагляд після зарахування грошових коштів від покупця-нерезидента на поточний рахунок резидента в банку. І хоча це не вимагається інструкцією, ми рекомендуємо надати банку документи, що підтверджують продаж товару, придбаного раніше за відповідним імпортним договором.
Також можливий варіант, коли у такій ситуації резидент сам перерахував кошти із власного рахунку, відкритого за кордоном, оскільки розрахунки за продаж продукції здійснювалися через «закордонний» рахунок резидента. Але в такому разі потрібно надати документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від покупця-нерезидента за продукцію.
Другий випадок для завершення банком валютного нагляду – це подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.
Такими документами можуть бути:
– безпосередньо зовнішньоекономічний договір поставки, зі змісту якого буде зрозуміло, що обладнання буде використовуватись за кордоном. При цьому місце поставки повинно знаходитися за межами України. До договору банку потрібно надати документи, які підтвердять його виконання;
– документ, що підтверджує факт переходу права власності до покупця-резидента, наприклад, акт приймання-передачі;
– інші контракти, договори про надання послуг, тощо, зі змісту яких випливає використання продукції (обладнання), що є предметом імпортної операції, за конкретним місцезнаходженням за кордоном.
Обсяг та зміст документів, що потрібно надати банку, залежить від конкретної ситуації, проте вони повинні доводити використання продукції резидентом за межами України.
Водночас Постановою НБУ № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено заборону банкам припиняти валютний нагляд за дотриманням граничних строків розрахунків за операцією з експорту або імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Тому непоставка товару з причини проведення взаємозаліку з постачальником за імпортною операцією виключається.
Отже, поставка продукції продавцем-нерезидентом не завжди передбачає перетин товаром митного кордону України, товар може залишатись за межами України. При цьому важливо підтвердити факт переходу права власності на продукцію до резидента, що надає змогу йому розпоряджатись такою продукцією, факт використання продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод) або ж факт продажу імпортного товару іншому нерезиденту в повному обсязі за межами України та отримання грошових коштів від нього за такий товар.
