Уявімо просту ситуацію: ви – власник бізнесу, домовилися з постачальником про поставку товару, вам виставили рахунок, ви заплатили передоплату – а постачальник зник і товару немає. На дзвінки не відповідає, будь-які листи ігнорує. Що робити? Інтуїтивно – звертатись до суду, щоб повернули гроші. Але тут не все так просто: вибір належного способу захисту дуже важливий. Помилка у цьому питанні може закінчитись тим, що суд відмовить у позові – і ви не отримаєте нічого.
Далі коротко про те, що потрібно знати в таких випадках і як правильно підготуватися, щоб збільшити шанси повернути свої гроші.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тобто якщо ви перерахували гроші, але договору фактично не існує, то можна просити повернути ці кошти як «безпідставно набуті».
Досить часто підприємець, чиї права були порушені, посилаючись на наявність рахунку-фактури та певного листування щодо намірів укласти договір, звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором. Проте такий підхід є помилковим і, як правило, призводить до відмови в задоволенні позову.
Проблема полягає в тому, що повернення коштів у межах договірних правовідносин має відбуватися саме за нормами договірного права, які не можуть бути застосовані якщо фактично договір не укладено.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З цього приводу судова практика має досить чітку позицію. Так у постанові від 12.07.2023 № 904/393/22 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду зазначив наступне: Оскаржуваним судовим рішенням встановлено, що між сторонами не укладався договір поставки у письмовій формі, зокрема й у спрощений спосіб шляхом обміну документами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами істотних умов договору поставки (строки та порядок поставки товару тощо). За таких умов виставлення на оплату рахунку не може ототожнюватися з укладанням договору, оскільки складання та надання рахунку має здійснюватися на виконання досягнутих сторонами домовленостей.
Колегія суддів відхиляє наведені аргументи скаржника, оскільки рахунок-фактури, виставлений відповідачем, не містить відомостей ані про підставу його складання, ані про строк, протягом якого він має бути оплачений чи строк поставки товару. За змістом ухвалених у цій справі рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що суди встановили наявність документального підтвердження замовлення позивачем у відповідача товару, зазначеного у рахунку-фактурі, погодження сторонами вартості товару, строків поставки та здійснення оплати, узгодження умов і місця поставки, тощо.
Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 вказує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Виходячи з вищевикладеного, виставлення рахунку-фактури має здійснюватися на виконання досягнутих між сторонами домовленостей (вчинення правочину). Рахунок, навіть у випадку його оплати, не може замінювати чи ототожнюватися з укладенням між сторонами договору.
Але важливо зауважити, не у всіх випадках цей варіант з поверненням безпідставно набутих коштів спрацює. Суд враховує не тільки форму документів (наприклад, рахунок на оплату), а й фактичні відносини між сторонами. Якщо платіж виглядав як регулярне поповнення рахунку або між сторонами були довготривалі відносини, суд може вирішити, що фактично існували домовленості – і тоді ст. 1212 може не спрацювати.
Прикладом такої справи є справа №127/12240/22, у ній Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2024 року дійшов висновку, що якщо особа здійснила сплату грошових коштів, знаючи, що в неї відсутнє зобов’язання (відсутній обов’язок) для їх сплати, а згодом вимагає повернення сплачених грошових коштів, то така особа поводиться суперечливо й безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Суд звернув увагу, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню.
У справі, яка переглядається, позивач сплатив відповідачу кошти, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами, всього було перераховано 37 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача. Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Під час вирішення спору може виникнути питання, чи можна до таких «позадоговірних» вимог, передбачених ст. 1212 ЦК застосувати ті самі правила, що і до прострочених грошових зобов’язань і нараховувати відсотків, інфляційні втрати тощо. Відповідь: можна.
Якщо детально проаналізувати статтю 1214 Цивільного кодексу, то звідти випливає два важливі моменти:
- По-перше, обов’язок повернути безпідставно набуте майно виникає з того моменту, коли особа дізналася або могла дізнатись, що у неї немає підстав тримати ці гроші. Тобто не з дня платежу, а з моменту, коли стало зрозуміло, що правової підстави немає.
- По-друге, стаття прямо допускає нарахування процентів на всю суму за весь час, поки відповідач користувався цими коштами.
У своїй практиці Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що норми ст. 625 Цивільного кодексу поширюються на всі грошові зобов’язання незалежно від підстав їх виникнення, якщо інше прямо не встановлено договором або спеціальними нормами закону. Нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних визнається самостійним способом захисту майнових прав кредитора, спрямованим на компенсацію знецінення коштів та недоотриманої вигоди, і здійснюється незалежно від вини боржника.
Отже, коли ви подаєте позов про повернення безпідставно набутого майна, до такого позову можна застосувати положення статті 625 Цивільного кодексу. На практиці це означає: крім основної суми, яку потрібно повернути, ви маєте право вимагати інфляційні втрати та 3% річних за весь період, поки відповідач користувався вашими грошима.
Тож як діяти, якщо постачальник після сплати передоплати зник?
- Збирайте всі можливі докази — переписки, рахунки, квитанції, банківські виписки, повідомлення у месенджерах.
- Оцініть факти: чи було погодження з усіх істотних умов (предмет, кількість, ціна, терміни поставки)?
- Якщо платили разово і за рахунком — часто це підстава заявляти позовсаме на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу.
- Якщо платили систематично/тривало — суд може визнати, що виникли договірні відносини; у таких випадках краще вимагати виконання договору або стягнення за договором.
- Не забувайте про додаткові вимоги: інфляційні втрати, проценти за користування грошима — іноді їх теж можна стягнути.
Отже, якщо хтось незаконно отримав ваші гроші, найдієвіший спосіб повернути їх – подати позов про повернення безпідставно набутого майна. Перевага такого позову в тому, що можна вимагати повернення не тільки суми безпідставно набутого майна, а й компенсацію інфляційних втрат і 3% річних за весь період, поки шахрай користувався вашими коштами.
Але майте на увазі: підготувати переконливі докази і правильно побудувати правову позицію у справах про повернення безпідставно набутого є більш складним завданням, ніж у спорах щодо стягнення заборгованості за договором. Саме тому перед поданням такого позову варто отримати професійну юридичну консультацію.
