Адвокати Bargen успішно захистили інтереси клієнта у спорі з НАЗК
Харківський окружний адміністративний суд ухвалив важливе рішення, яким визнав протиправними та скасував ключові пункти довідок НАЗК за результатами повної перевірки щорічних декларацій клієнта за 2022 та 2023 роки (справа № 520/12559/25).
Це рішення стало показовим прикладом ефективної стратегії захисту у спорах із НАЗК — особливо в тих ситуаціях, коли мова йде про ризики кримінального провадження за ст. 366-2 КК України (декларування недостовірної інформації).
НАЗК вважало, що суми недостовірних відомостей становлять — 4,07 млн грн за 2022 рік та 8,88 млн грн за 2023 рік та свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення.
У довідках за результатами повної перевірки НАЗК зробило висновок, про нібито недекларуванні автомобіля, неможливості накопичення грошових активів декларантом і його дружиною, а також заниженні вартості транспортних засобів порівняно з «ринковою» ціною.
У суді вдалося аргументовано та послідовно спростувати частину тверджень.
Насамперед суд встановив, що автомобіль, яким епізодично користувалася дружина декларанта, не підлягав декларуванню. Факти перетину кордону не є доказом постійного або систематичного користування транспортним засобом, а договір міжнародного страхування оформлюється виключно для технічної можливості в’їзду в ЄС. Суд підкреслив, що жодних доказів щоденного або тривалого користування автомобілем НАЗК не надало, а оплати пального чи паркування за кордоном не містять жодної інформації, яка могла б ідентифікувати конкретний транспортний засіб. Власником авто є батько позивача, що логічно пояснює окремі поїздки за кордон.
Відтак суд дійшов висновку, що вимога щодо декларування цього авто була абсолютно безпідставною.
Ще однією ключовою темою спору стала позиція НАЗК щодо «неможливості накопичення». Агентство будувало свої твердження на припущеннях, вибіркових даних із трудової книжки, суб’єктивних розрахунках і самостійно встановленій ринковій вартості майна, яка у рази відрізнялася від фактичної вартості, зазначеної у договорах та реєстрах.
Суд встановив, що до 2017 року декларант не був суб’єктом декларування, а тому не мав обов’язку зберігати чи документально підтверджувати всі джерела доходів за попередні роки. Трудова книжка не є доказом реального розміру отриманих доходів. Крім того, НАЗК некоректно врахувало вартість придбаних транспортних засобів: замість реальних 69 000 грн агентство включило до розрахунків понад 1,3 млн грн ринкової оцінки, знайденої в інтернеті.
Суд визнав такі підходи неприйнятними та зазначив, що вони суперечать принципам доказовості й правової визначеності.
Аналогічно суд відкинув твердження НАЗК щодо нібито неможливості накопичення грошових коштів дружиною декларанта. Вона не була суб’єктом декларування до 2017 року, а тому не зобов’язана документально підтверджувати свої доходи за попередні періоди. НАЗК не надало жодного доказу, окрім власних сумнівів, тоді як закон не покладає на декларанта обов’язку проводити фінансові розслідування щодо членів своєї сім'ї. Суд наголосив: усі сумніви мають тлумачитися на користь особи.
Найважливішим результатом справи стало те, що суд скасував пункти довідок НАЗК щодо грошових активів, які і формували частину суми недостовірних відомостей, через яку агентство вбачало ознаки кримінальної відповідальності. Після юридичної оцінки суду суми суттєво зменшилися. За декларацію за 2022 рік суд спростував позицію НАЗК на 930 157 грн. За декларацію за 2023 рік — на 3 732 140 грн.
У результаті виключення спірних сум НАЗК загальний розмір можливих розбіжностей у декларації за 2023 рік виявився недостатнім для досягнення порогу кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК України.
Ця справа демонструє, наскільки важливо оскаржувати безпідставні висновки НАЗК і формувати чітку, доказову правову позицію. Це рішення є ефективним прикладом того, як грамотно вибудувана стратегія захисту повністю змінює результат справи та захищає клієнта від необґрунтованих звинувачень.
