«Це ж звичайна адмінка, максимум — штраф» — так думає більшість держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, прокурорів, поліцейських чи суддів, коли дізнається про складення щодо них протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією (статті 172-4–172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення). На практиці штраф — це найменша з проблем. Реальні наслідки настають окремо від штрафу і часто взагалі не залежать від його розміру: відсторонення від посади ще до вироку суду, дисциплінарне провадження, звільнення з забороною повернутися на державну службу на роки, а для окремих категорій — ще й втрата права на пенсію за вислугу років. Ця стаття системно розбирає, які саме наслідки передбачені Законом України «Про запобігання корупції» та профільними законами для різних категорій суб’єктів декларування, і які саме порушення охоплюють статті 172-4–172-9 КУпАП.
Наслідки, які настають незалежно від штрафу
Закон України «Про запобігання корупції» у статті 65-1 передбачає окремий, самостійний блок наслідків, який не пов’язаний із розміром штрафу і застосовується паралельно з адміністративним провадженням або одразу після нього.
Відсторонення від посади. Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу, установи, підприємства чи організації, де вона працює, — до закінчення розгляду справи судом. Важливо: рішення ухвалює саме керівник, а не суд, і закон не вимагає для цього обов’язкового проведення службового розслідування — Верховний Суд підтвердив це у постанові від 23.10.2024 у справі № 335/2171/23. НАЗК надсилає повідомлення про складення протоколу за місцем роботи особи саме для розгляду питання про відсторонення.
Водночас закон захищає й іншу сторону: якщо провадження у справі закривається у зв’язку з відсутністю події або складу правопорушення, відстороненій особі відшкодовується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. На практиці про це право часто забувають — а це один з головних аргументів захисту після закриття справи.
Дисциплінарна відповідальність. Якщо суд визнав особу винною у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення, але не застосував до неї стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади, особа все одно підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому профільним законодавством (для держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, поліцейських, прокурорів, суддів діють окремі дисциплінарні процедури).
Звільнення: підстави відрізняються залежно від категорії посади
Найбільш відчутний наслідок — звільнення. Профільні закони встановлюють різні підстави та різні умови для різних категорій суб’єктів декларування, тому універсальної відповіді «звільнять чи ні» не існує — все залежить від того, яку посаду обіймає особа.
Державні службовці. Стаття 84 Закону України «Про державну службу» передбачає одразу декілька самостійних підстав для припинення державної служби, повʼязаних із корупцією: (1) набрання законної сили рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, яким накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати посади — на відміну від прокурорів чи поліцейських, для держслужбовця звільнення настає лише тоді, коли суд додатково призначив саме це стягнення, а не будь-яке; (2) рішення суду про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; (3) наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, що має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб — ця підстава взагалі не повʼязана з протоколом чи вироком і застосовується окремо. У випадках 1–2 суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня набрання рішенням законної сили.
Сільські, селищні, міські голови. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» повʼязує звільнення з рішенням суду про визнання особи винною разом із позбавленням права займати посади — голова вважається звільненим з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома цей факт.
Прокурори. Пункт 3 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» встановлює менш сприятливу для прокурора конструкцію, ніж для держслужбовця: підставою для звільнення є саме набрання законної сили судовим рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення — і на відміну від держслужбовців, закон не вимагає, щоб суд додатково призначив стягнення у вигляді позбавлення права обіймати посади. Достатньо самого факту притягнення до відповідальності. До цього додається суттєвий фінансовий наслідок: стаття 86 цього ж Закону позбавляє права на пенсію за вислугу років осіб, звільнених у зв’язку з притягненням до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, — пенсія в такому разі призначається лише на загальних підставах.
Національна поліція. Пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає звільнення поліцейського за тією ж логікою, що й для прокурорів, — достатньо набрання законної сили рішенням суду про притягнення до відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення, без вимоги про додаткове позбавлення права обіймати посади. Окремо, за пунктом 9-1 цієї ж статті, підставою для звільнення поліцейського є постійний, неврегульований конфлікт інтересів — так само як і для держслужбовців.
Судді. Для суддів наслідок обмежений дисциплінарною відповідальністю: питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення (якщо суд не застосував до нього позбавлення права обіймати посади) вирішується у встановленому законом порядку — тобто окремим дисциплінарним провадженням, а не автоматичним звільненням.
Додатковий «бонус», який часто випускають з уваги: для більшості категорій діє заборона займати посади, повʼязані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом трьох років після набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Це означає, що навіть після формального «відбуття» покарання у вигляді штрафу людина ще три роки не зможе повернутися на державну службу — і саме в цьому полягає ключова відмінність від «звичайного» адміністративного правопорушення.
Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення
Окремий і суто репутаційний наслідок — внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (стаття 59 Закону). НАЗК оприлюднює на своєму сайті прізвище, ім’я та по батькові особи, місце роботи й посаду на час вчинення правопорушення, склад правопорушення та вид накладеного стягнення — у безоплатному й цілодобовому доступі, без жодних обмежень. Це бачить будь-який роботодавець, контрагент чи журналіст.
З 2025 року ця «пляма» більше не залишається довічно: Законом № 4496-IX від 17.06.2025 статтю 59 доповнено конкретними строками зберігання, після спливу яких відомості підлягають виключенню з Реєстру — для адміністративного стягнення за корупційне правопорушення це один рік з моменту внесення. Раніше подібного обмеження не існувало.
Строки притягнення до відповідальності
Важлива процесуальна деталь, яка часто впливає на результат справи: адміністративне стягнення за правопорушення, повʼязане з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (стаття 38 КУпАП). Якщо на момент розгляду справи в суді ці строки сплили — провадження підлягає закриттю, а вина особи взагалі не встановлюється.
Які саме порушення охоплюють статті 172-4–172-9 КУпАП
Глава 13-А КУпАП обʼєднує шість складів адміністративних правопорушень, повʼязаних з корупцією. Кожен має власного субʼєкта, власну санкцію і власну логіку захисту.
Стаття 172-4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Охоплює заняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової, творчої, медичної та суддівської практики), а також входження до складу правління чи наглядової ради прибуткової організації. Санкція — штраф від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу, а за повторне порушення протягом року — від 500 до 800 нмдг з конфіскацією та позбавленням права обіймати посади на рік. На практиці суди розрізняють володіння корпоративними правами (участь у товаристві як власник частки) і фактичне управління підприємством: наприклад, Рівненський міський суд постановою від 19.07.2019 у справі № 569/8379/19 закрив провадження щодо секретаря міської ради, який одночасно був учасником товариства, оскільки участь у загальних зборах — це реалізація права власності, а не підприємницька діяльність, і склад правопорушення відсутній.
Стаття 172-5. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків. Заборонено вимагати, просити чи отримувати подарунки у звʼязку зі здійсненням функцій держави або місцевого самоврядування — окрім подарунків, вартість яких не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб разово та два прожиткових мінімуми сукупно протягом року, а також подарунків від близьких осіб. Санкція — штраф від 100 до 200 нмдг з конфіскацією подарунка, за повторне порушення — від 200 до 400 нмдг з конфіскацією та позбавленням права обіймати посади на рік. Ключове питання захисту — чи справді дарувальник є «близькою особою» у розумінні закону: Одеський апеляційний суд постановою від 29.11.2019 у справі № 522/17102/18 роз’яснив, що батько спільної дитини, який не перебуває у шлюбі й спільно не проживає з отримувачем подарунка, до близьких осіб не належить, хоча в цій справі провадження було закрито через закінчення строків притягнення до відповідальності.
Стаття 172-6. Порушення вимог фінансового контролю. Найбільш «технічна» стаття — охоплює несвоєчасне подання декларації без поважних причин (штраф 50–100 нмдг), неповідомлення про відкриття валютного рахунка в банку-нерезиденті чи про суттєві зміни у майновому стані (100–200 нмдг), повторне порушення (100–300 нмдг з конфіскацією та позбавленням права обіймати посади) та подання завідомо недостовірних відомостей у декларації (1000–2500 нмдг, якщо розбіжність із дійсним станом становить від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). Класичний аргумент захисту — поважність причин пропуску строку: Вільнянський районний суд постановою від 18.03.2020 у справі № 314/164/20 закрив провадження, встановивши, що технічний збій на сайті НАЗК або в мережі інтернет під час подання декларації є поважною причиною і виключає відповідальність.
Стаття 172-7. Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Охоплює як неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів (100–200 нмдг), так і саме прийняття рішень чи вчинення дій в умовах реального конфлікту (200–400 нмдг), а за повторне порушення — 400–800 нмдг з позбавленням права обіймати посади на рік. Для складу правопорушення принципово важлива саме обізнаність особи про конфлікт: Шевченківський районний суд м. Києва постановою від 09.04.2020 у справі № 761/33875/19 закрив провадження щодо посадовця, який задовольнив заяву підприємства родича дружини, оскільки на момент прийняття рішення він не був обізнаний про родинний звʼязок, а протокол не містив опису його приватного інтересу — обовʼязкового елемента складу.
Стаття 172-8. Незаконне використання інформації, що стала відома у звʼязку з виконанням службових повноважень. Санкція — 100–150 нмдг за розголошення чи використання службової інформації у власних інтересах; окремо й значно суворіше (1000–2500 нмдг з позбавленням права обіймати посади) караються дії щодо розголошення інформації про викривача чи осіб, які можуть його ідентифікувати. Обовʼязковою ознакою субʼєктивної сторони є мотив — власний інтерес особи: Апеляційний суд Дніпропетровської області постановою від 07.03.2018 у справі № 200/20738/17 закрив провадження щодо поліцейського, який передав відомості про зброю третій особі через Viber, оскільки протокол не містив опису того, у чиїх інтересах діяв порушник.
Стаття 172-9. Невжиття заходів щодо протидії корупції. Стосується посадових осіб органів влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб, які не вжили передбачених законом заходів після виявлення корупційного правопорушення. Санкція — 125–250 нмдг, за повторне порушення протягом року — 250–400 нмдг. Львівський апеляційний суд постановою від 02.10.2019 у справі № 452/940/19 закрив провадження щодо міського голови, який не скликав сесію ради для розгляду питання про заступника одразу після отримання вироку суду, — оскільки закон не встановлює конкретного строку для вжиття таких заходів, а службове розслідування врешті було проведено.
Наведені судові рішення ілюструють логіку захисту за кожною статтею. Варто памʼятати, що касаційне оскарження постанов у справах про корупційні адміністративні правопорушення КУпАП не передбачає, тому практика на рівні апеляційних судів залишається різною — це означає, що якість підготовки позиції захисту саме в суді першої та апеляційної інстанції має вирішальне значення, оскільки виправити невдалий результат в касації буде неможливо.
Стратегія захисту
Виходячи з описаного вище, ефективний захист у справі про адміністративне корупційне правопорушення будується одночасно у трьох напрямках: (1) змістовне оскарження протоколу — доведення відсутності події чи складу правопорушення, відсутності субʼєктивної сторони (мотиву, обізнаності) або поважності причин; (2) контроль за законністю супутніх заходів — відсторонення без належних підстав, порушення процедури складення протоколу — з вимогою відшкодування середнього заробітку у разі закриття справи; (3) використання процесуальних строків — перевірка дотримання строків давності за статтею 38 КУпАП. Адвокати Bargen супроводжують клієнтів на кожному з цих напрямків — від отримання виклику до НАЗК чи поліції до завершення справи в суді.
