Стаття 114-1 КК України: як вона працює на практиці та чому стала небезпечною

Статтю 114-1 внесли до КК України у 2014 році, на початку збройної агресії РФ. Первинна задумка була проста: дати правоохоронним органам інструмент для покарання цивільних, які реально перешкоджають армії виконувати бойові завдання.

Передбачалося, що ця норма буде застосовуватися щодо дій, які безпосередньо шкодять обороноздатності, зокрема:

• блокування руху військової техніки;
• перекриття доріг або залізничних колій;
• перешкоджання мобілізації або транспортуванню військових вантажів.

Але з часом статтю почали застосовувати інакше. Під поняття «перешкоджання» почали підводити будь-що: господарські відносини між державою та бізнесом, дії військових, судові рішення. Норма перетворилась із засобу боротьби з диверсантами на універсальний інструмент зручного кримінального переслідування.

Що ж таке «перешкоджання ЗСУ»?

Ані закон, ані судова практика не дають відповідь. Тому доводиться виходити з тлумачення слова «перешкоджати»: заважати, створювати труднощі, унеможливлювати певні дії. Логічно, що під таке визначення мають підпадати лише дії, що реально ускладнюють чи роблять неможливим виконання ЗСУ бойових завдань.

Але сьогодні слідчі органи тлумачать поняття так, як їм зручно — що і створює небезпеку.

Чому стаття 114-1 є небезпечною?

1. Розмитість і відсутність правової визначеності

Закон не визначає:

• які конкретно дії є «перешкоджанням»;
• хто може бути суб’єктом — цивільний чи військовий;
• чи потрібен умисел;
• чи мають настати наслідки.

2. Автоматичне тримання під вартою

За ст. 176 КПК у період воєнного стану у справах за 114-1 КК запобіжний захід застосовується лише як тримання під вартою. Суд не може обрати заставу або домашній арешт.

Тому людина, якій повідомлено підозру (навіть якщо вона лікар, бізнесмен або чиновник), часто автоматично потрапляє до СІЗО без права застави.

3. Ризики для бізнесу

Особливо ризикують підприємства, що працюють за оборонними контрактами. Якщо виникла затримка постачання чи помилки в документах, завжди можна заявити: «Ви перешкоджаєте діяльності ЗСУ». І директор підприємства вже під слідством.

У підсумку стаття стала «резервною нормою» для слідчих: коли бракує доказів інших злочинів, завжди є можливість додати 114-1 КК.

Чому суди іноді обирають більш м’які запобіжні заходи?

У 2019 році Конституційний Суд визнав неконституційною норму ч. 5 ст. 176 КПК, що позбавляла суд права обирати інший запобіжний захід, крім СІЗО.

У рішенні від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024 КСУ ще раз підкреслив: навіть чинна ч. 6 ст. 176 КПК не означає автоматичне СІЗО.

Рекомендації для захисту у справах за ст. 114-1

1. Наполягати на альтернативному запобіжному заході

Конституційний Суд визнав автоматичне тримання під вартою неконституційним. Тому суддя має розглянути можливість:

• домашнього арешту;
• застави;
• інших м’яких запобіжних заходів.

2. Оскаржувати підозру

Це змушує прокурора конкретизувати, що саме він вважає «перешкоджанням». Часто підозри написані загальними фразами без фактів.

3. Перевіряти підслідність

За законом розслідування таких злочинів — компетенція СБУ. Якщо справу веде інший орган, це підстава визнавати докази недопустимими.

4. Фіксувати відсутність наслідків

Якщо реальної шкоди обороноздатності не було, це важливо підкреслювати в суді.

5. Ставити конкретні питання прокурору

У чому полягали дії? Які саме наслідки настали? Чим саме особа перешкоджала? Якщо на це немає відповіді — це аргумент на користь захисту.

Висновки

Первісна ідея статті 114-1 КК була логічною: карати цивільних, які реально заважають військовим. Але на практиці стаття стала універсальним інструментом тиску.

Без чіткої судової практики завдання захисту — вимагати конкретизації підозри, оскаржувати її, використовувати стандарти ЄСПЛ про передбачуваність закону.

Верховна Рада має уточнити закон, визначити зміст «перешкоджання» і об’єктивну сторону злочину, а також закріпити правові гарантії альтернативних запобіжних заходів.

Джерело: Ліга:Закон.