Уявімо ситуацію: фермер навесні планує посів кукурудзи і розраховує продати врожай восени приблизно по 10 000 грн за тонну. Саме з урахуванням цієї ціни він закуповує насіння, пальне, добрива та планує витрати на сезон. Однак до моменту збору врожаю ситуація на ринку може змінитися – ціна може як суттєво зрости, так і різко впасти.
Якщо ціна знизиться до 8 000 грн за тонну, прибутковість господарства може опинитися під загрозою. Якщо ж навпаки ціна різко зросте, покупець ризикує не отримати необхідну продукцію або змушений буде купувати її значно дорожче.
Саме для зменшення таких ризиків у господарській практиці широко застосовуються форвардні договори поставки. Вони дозволяють сторонам заздалегідь домовитися про майбутню поставку продукції за фіксованою ціною, забезпечуючи передбачуваність господарської діяльності.
Юридичною мовою, форвард – це деривативний контракт, за яким одна сторона зобов’язується у визначений момент у майбутньому передати базовий актив іншій стороні, а інша сторона зобов’язується купити базовий актив за ціною та на інших умовах, визначених сторонами під час укладення договору (ч. 4 ст. 33 ЗУ «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»).
Форвардні контракти можна укладати щодо емісійних цінних паперів, інших фінансових інструментів, валютних цінностей, продукції, робіт, послуг, що мають грошовий вираз вартості. Ці всі речі і є базовими активами деривативного контракту.
Особливістю форвардного договору є його строковість і фіксація ціни на майбутнє, що знижує ринкові ризики для обох сторін. Саме це відрізняє форвардний договір від звичайного договору поставки. Переваги такого договору є очевидними: для постачальника – можливість завчасно отримати кошти, необхідні для продовження виробництва сільськогосподарської продукції, а для покупця – закупити продукцію за економічно вигідними цінами, убезпечити себе від недоотримання необхідної продукції, зважаючи на особливості коливання цін на ринку с/г продукції та інших факторів.
Таким чином, якою б не була фактична ціна базового активу до моменту виконання основного договору, він буде проданий чи придбаний за заздалегідь встановленою твердою ціною.
З одного боку, через коливання цін кожна зі сторін, зрозуміло, може опинитися як у виграші, так і в програші, однак з іншого боку, продавець, який трохи втратив у ціні, одержав можливість гарантованого збуту свого товару та уникнув зайвих витрат на пошуки покупців та рекламу, зміг більш чітко спланувати й оптимізувати рух товарних та фінансових потоків. Традиційно товарні форвардні контракти застосовуються саме в сільському господарстві. Це дозволяє сільгоспвиробникам гарантовано й беззбитково реалізувати майбутній урожай незалежно від погоди і стрибків цін.
Отже, укладання такого договору надає продавцю додаткові фінансові можливості, а покупцю – можливість страхування від інфляційних ризиків та зміни цін.
Істотними умовами, які сторонам необхідно визначити у форвардному договорі на закупівлю сільськогосподарської продукції є:
– базовий актив (товар);
– термін поставки;
– кількість товару;
– ціна договору;
– ціна за одиницю товару.
Однак, при укладенні форвардних договорів варто враховувати не тільки положення законодавства, а і судову практику щодо таких договорів.
Так, судами чітко сформована практика щодо чіткості ціни у форвардному контракті. Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 року у справі № 826/19192/16 зазначав, що правовою природою форвардного контракту є тільки стандартизований документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту.
Фіксація ціни є істотною умовою договору, така ціна має конкретно визначатися на момент укладення контракту. Зміна ціни у подальшому, так само як і розірвання форвардного контракту з підстав зміни ціни – заборонена.
У справі № 910/332/24 сторони у грудні 2022 року сторони уклали договір. З 14.08.2023 через військову агресію, обстріли, мобілізацію та інші обставини, що визнаються форс-мажором, виконання робіт було порушено. Продавець (позивач) повідомив покупця (відповідача) про настання обставин непереборної сили, надав відповідні сертифікати ТПП України, але відповідач застосував санкції за несвоєчасне виконання. У подальшому продавець подав позовну заяву до Господарського суду міста Києва в якій просив суд змінити умови договору та скасувати санкції. Однак, Господарський суд міста Києва відмовив у позові, вважаючи, що обставини непереборної сили не доведені, а договір укладений у період воєнного стану, тому зміни умов недопустимі. Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції, задовольнив позов і вніс зміни до договору, посилаючись на наявність форс-мажору та його вплив на строки виконання.
Натомість Верховним Судом у цій справі було сформовано правову позицію, яка наголошує, що наявність форс-мажорних обставини виключає можливість внесення змін до договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Зокрема у постанові Верховного Суду зазначено, позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, пов’язаних з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін до окремих пунктів договору та додатка до нього у зв’язку з істотною зміною обставин.
Особливої актуальності питання виконання форвардних договорів набуло у 2020 році, коли через масштабну посуху в окремих регіонах України аграрії зіткнулися з суттєвим зниженням врожайності. За офіційними даними, загальний обсяг виробництва зернових і зернобобових культур у 2020 році склав близько 65,4 млн тонн, що майже на 10 млн тонн менше, ніж роком раніше.
За таких умов для багатьох виробників виконання укладених раніше форвардних контрактів стало проблематичним, що призвело до значної кількості господарських спорів. Саме в цей період судами було розглянуто низку справ щодо виконання форвардних договорів поставки сільськогосподарської продукції, які фактично сформували підхід судової практики до розподілу комерційних ризиків між сторонами таких договорів.
Загалом, зміна ринкової ціни товару, несприятливі погодні умови та інші подібні фактори не визнаються істотною зміною обставин, яка може бути підставою для розірвання договору поставки, оскільки ці ризики є звичайними комерційними ризиками сторін. Так, у рішенні від 23.09.2021 № 902/252/21 Господарський суд Вінницької області зазначав, що погодні умови мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін договору поставки та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а не лише постачальника, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть, у зв’язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Аналогічних висновків приходить Господарський суд Рівненської області у рішенні від 01.03.2021 № 918/1163/20.
Тож під час укладення форвардного договору сторонам доцільно звернути увагу на такі аспекти:
- чітке визначення базового активу (вид, сорт, якість продукції);
- визначення місця та умов поставки;
- порядок розрахунків;
- відповідальність сторін за невиконання договору;
- порядок підтвердження форс-мажорних обставин.
Деталізація таких умов дозволяє мінімізувати ризики виникнення спорів у майбутньому.
Отже, форвардні договори поставки сільськогосподарської продукції є важливим інструментом управління комерційними ризиками в аграрному секторі. Вони дозволяють виробникам заздалегідь забезпечити збут майбутнього врожаю, отримати фінансову передбачуваність та планувати виробничу діяльність.
Водночас укладення такого договору означає прийняття сторонами ризику зміни ринку. Саме тому особливу увагу слід приділяти чіткому визначенню істотних умов договору, насамперед ціни, кількості та строків поставки.
Судова практика свідчить, що суди послідовно захищають принцип стабільності форвардних контрактів і не допускають їх зміни лише з підстав коливання ринкових цін чи інших звичайних комерційних ризиків.
Таким чином, належно оформлений форвардний договір може стати ефективним інструментом планування господарської діяльності як для сільськогосподарських виробників, так і для покупців аграрної продукції.
