Шахрайство чи зловживання впливом — від відповіді на це питання часто залежить, чи отримає людина іспитовий строк, чи реальне ув’язнення. Ситуація типова. Хтось бере гроші й обіцяє «вирішити питання» із суддею, слідчим чи податковою. Після передачі коштів його затримують.
Факти однакові, проте статей дві. Ст. 190 КК — це злочин проти власності. Натомість ст. 369-2 КК — корупційний злочин. Нижче розповідаю, як Верховний Суд розмежовує ці склади, де його практика неоднозначна і що в такій справі має робити захист.
Чому кваліфікація важливіша, ніж здається
Іспитовий строк. За шахрайство суд може звільнити від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК). За зловживання впливом — ні, якщо тільки сторони не уклали угоду про визнання винуватості. Так само недоступні покарання нижче мінімуму (ст. 69 КК) і звільнення від відповідальності за ст. 45–48 КК.
Реєстр корупціонерів. Вирок за ст. 369-2 КК потрапляє до відкритого реєстру НАЗК і залишається там до погашення судимості. Для підприємця це репутаційний удар, який виходить далеко за межі самої справи. Крім того, якщо гроші платили в інтересах компанії, заходи кримінально-правового характеру можуть застосувати і до неї (ст. 96-3 КК).
Інструменти слідства. Більшість негласних слідчих дій дозволено лише у справах про тяжкі злочини (ч. 2 ст. 246 КПК). Тому на старті слідство часто реєструє «вимагання» за ч. 3 ст. 369-2 КК. Саме ця стаття відкриває шлях до контролю за вчиненням злочину та аудіо- і відеоконтролю.
Ставки добре видно на прикладі справи № 588/1279/21. Районний суд перекваліфікував дії начальника податкової інспекції на ч. 1 ст. 190 КК і звільнив його з випробуванням. Однак 18.06.2026 Верховний Суд скасував ці рішення за скаргою прокурора. Тепер чиновнику знову загрожує до восьми років позбавлення волі з конфіскацією.
У чому насправді різниця між статтями
Зовні обидва злочини схожі: гроші в обмін на обіцянку. Тому вирішальним є умисел особи в момент, коли вона отримує кошти.
Шахрайство передбачає обман. Людина від початку не збирається ні на кого впливати, а хоче залишити гроші собі. Злочин закінчено, щойно вона їх отримала.
Зловживання впливом закінчене вже з моменту обіцянки чи отримання вигоди. Чи був вплив насправді, значення не має. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду в справі № 554/5090/16-к пішла ще далі. Суб’єктом цього злочину може бути будь-хто, кого той, хто платить, вважає здатним вплинути на посадовця. Дружні чи родинні зв’язки теж підпадають під це поняття.
Звідси асиметрія доказування. Для ст. 369-2 КК прокурору достатньо показати, що заявник повірив у вплив. Для шахрайства потрібно довести протилежне: обвинувачений і не збирався впливати. Саме тому слідство охоче обирає корупційну статтю — її простіше довести.
Водночас класичний підхід нікуди не зник. Ще Пленум Верховного Суду України у 2002 році вказав: якщо особа бере гроші «для передачі» посадовцю, а насправді хоче їх привласнити, це шахрайство.
Що каже Верховний Суд і де він непослідовний
Обман треба довести. Ключова свіжа постанова — від 21.10.2025 у справі № 165/1148/21. Адвокат узяв 400 доларів США за вплив на суддю щодо зняття арешту з автомобіля. Суди засудили його одразу за обома статтями. Верховний Суд скасував це рішення і пояснив: ці кваліфікації взаємовиключні, а намір обдурити має довести обвинувачення.
ВС звернув увагу ще на дві обставини. По-перше, суддя мав розглядати клопотання того ж дня, тож можливість вплинути існувала. По-друге, на записі адвокат обіцяв повернути гроші, якщо рішення не буде. Обидва факти ставлять під сумнів версію обману.
Проте не варто читати цю постанову ширше, ніж вона є. Сумнів щодо обману не робить діяння автоматично зловживанням впливом. Крім того, аргумент про повернення грошей двосічний. Він руйнує версію шахрайства, але водночас підсилює версію впливу.
Статус не вирішує. У справі № 161/14431/20 працівниця обласного управління поліції взяла 1 200 доларів США нібито для слідчого. Вона знала, що питання не в її компетенції, і не збиралася нічого передавати. Суди кваліфікували це лише як шахрайство, і ВС з ними погодився.
Межі «впливу» розмиті. У 2025 році ВС вимагав встановити, на кого саме і яким способом мав бути спрямований вплив (№ 554/7470/16-к). Натомість у 2026 році інші колегії наголосили, що прізвище посадовця в обвинуваченні не обов’язкове (№ 752/18192/15-к). Формально суперечності немає, однак на практиці межа нечітка. Саме в цьому просторі і працює захист.
Пастка підбурювання. Навіть визнання шахрайства не завжди виводить клієнта з корупційного поля. Якщо він переконував людину дати гроші «для судді», додається підбурювання до надання неправомірної вигоди (ст. 27, 369 КК). Так, у справі № 686/4784/18 адвокат отримав чотири роки позбавлення волі. Запобіжник тут один: показати, що поведінка була лише інформативною, а не спонукальною. Наприклад, людина просто не відмовила «допомогти».
Коли «шахрайство» не є виграшем
Інстинкт захисника — тягнути справу в ст. 190 КК. Проте це правильно не завжди. Санкція ст. 369-2 КК не залежить від суми: за ч. 2 — до п’яти років за будь-який розмір вигоди.
Натомість шахрайство у великому розмірі карається позбавленням волі від трьох до восьми років. В особливо великому — від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією. До того ж воно вважається закінченим у момент отримання грошей, навіть якщо особу затримали за хвилину.
Тому у справах із великими сумами позицію треба ретельно прорахувати. Іноді вигідніше боротися за відсутність складу злочину взагалі або за ч. 2 ст. 369-2 КК без вимагання. Саме так сталося в справі № 991/492/19: після виключення вимагання покарання знизилося з п’яти років до двох з половиною.
Як захисту довести свою версію
Умисел не видно на відеозаписі. Його відновлюють з об’єктивних фактів, тому захист має шукати насамперед їх.
Зв’язок із посадовцем. Чи існував він узагалі? Білінг і листування показують, чи були контакти між отриманням грошей і затриманням. Однак самих лише показань посадовця, що до нього ніхто не звертався, недостатньо. У справі № 554/5090/16-к слідчий теж це заперечив, а вирок за ст. 369-2 КК встояв.
Компетенція посадовця. Чи міг він ухвалити бажане рішення? Посадові інструкції та регламенти часто показують, що питання вирішується автоматично або вже вирішене.
Поведінка після отримання коштів. Дзвінки, зустрічі, підготовлені документи свідчать про намір впливати. Гроші, одразу витрачені на себе, — про привласнення.
Повні записи НСРД. Вимагайте первинні носії, а не стенограми у протоколах. Слідчий відбирає фрази на користь обвинувачення, тоді як повний запис дає контекст.
Підстави для НСРД і провокація. Перевірте, чи були підстави для «тяжкої» статті вже на момент дозволу на негласні дії. Також з’ясуйте, хто ініціював зустрічі, коли заявник звернувся до правоохоронців і чи був його інтерес реальним.
Давність і запасний план. Строк давності за ч. 1 ст. 190 КК — лише три роки. Саме давність звільнила від покарання обвинувачених у двох згаданих справах. Якщо ж доказова база слабка для захисту, з 2024 року можлива угода про визнання винуватості з іспитовим строком і в корупційній справі.
Окремо — про бізнес, який сам платив «за вирішення питання». Такий платник ризикує відповідальністю за ч. 1 ст. 369-2 КК, навіть якщо посередник виявився шахраєм. Звільнення можливе лише за умови добровільної заяви до правоохоронців, тож вирішальним є час.
Висновки
Шахрайство чи зловживання впливом — це питання умислу в момент отримання грошей, а не статусу особи чи самого факту обіцянки. Верховний Суд послідовний у загальних формулах, але неоднорідний у деталях. Тому результат справи часто залежить від того, наскільки якісно сторони попрацювали з фактами.
Обвинувачення має довести обман, якщо наполягає на шахрайстві. Водночас сумнів не перетворює справу автоматично на корупційну. Захисту ж варто спершу порахувати наслідки обох варіантів — з огляду на суму, давність і доступність іспитового строку. Найкраще вікно для захисту — перші дні розслідування, коли слідство обирає «тяжку» статтю заради негласних дій.
