Особи, які обіймають публічні посади, часто є власниками бізнесу — акцій, часток у статутному капіталі, корпоративних прав у товариствах. Закон вимагає, щоб такі активи не залишалися під безпосереднім контролем посадовця, а передавались в управління іншій особі. Мета проста — унеможливити ситуацію, коли державний чи публічний службовець ухвалює рішення, вигідні власному бізнесу.
На практиці ця вимога породжує чимало запитань: хто саме зобовʼязаний передавати активи, у які строки, яким способом, і що буде, якщо цього не зробити вчасно. Розберемо це послідовно.
Кого стосується обовʼязок
Обовʼязок передати в управління належні підприємства та корпоративні права виникає не в усіх публічних службовців, а у чітко визначеного законом кола осіб. До нього, зокрема, належать:
– особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
– посадові особи юридичних осіб публічного права;
– члени Ради Національного банку України;
– члени наглядової ради (крім незалежних членів) державного банку, Фонду розвитку підприємництва, державного підприємства чи господарського товариства, де державі належить понад 50 % акцій (часток);
– члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю та посадові особи Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;
– члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати та працівники комітетів з контролю якості аудиторських послуг;
– керівництво та посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (крім представників здобувачів освіти та роботодавців).
Якщо особа входить до однієї з цих категорій і володіє підприємством або корпоративними правами, обовʼязок передати їх в управління виникає автоматично з моменту призначення чи обрання на посаду.
У який строк потрібно передати активи
Загальний строк — 60 днів з дня призначення (обрання) на посаду. Відлік починається з наступного календарного дня після призначення, а якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий — строк переноситься на перший робочий день після нього (за загальними правилами обчислення строків, встановленими статтями 253–254 Цивільного кодексу України).
Окремо врегульовано ситуацію, коли акції особи на момент завершення 60-денного строку заблоковані в системі депозитарного обліку через рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення внесення змін до цієї системи. У такому випадку 60-денний строк відраховується заново — з дня відновлення можливості вносити зміни щодо відповідних акцій.
Після передачі активів в управління в особи є лише один день, щоб письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), додавши нотаріально засвідчену копію укладеного договору. Цей одноденний строк рахується так само: з наступного дня після факту передачі, з перенесенням на найближчий робочий день, якщо він припадає на вихідний. Заява чи повідомлення вважаються поданими вчасно, навіть якщо їх лише здали до пошти чи опустили в скриньку вхідної кореспонденції НАЗК до завершення останнього дня строку.
Кому не можна передавати активи
Закон прямо забороняє передавати підприємства та корпоративні права членам сімʼї. Поняття «член сім’ї» тут тлумачиться широко: це не лише чоловік/дружина та неповнолітні діти незалежно від спільного проживання, а й будь-які особи, які спільно проживають із посадовцем, повʼязані спільним побутом і мають взаємні права та обовʼязки, — включно з тими, хто не перебуває у зареєстрованому шлюбі. Виняток становлять лише стосунки, що не мають характеру сімейних.
Важливо розуміти: навіть якщо активи формально передано члену сімʼї, це не знімає приватного інтересу посадовця щодо відповідної юридичної особи. Якщо надалі виникає потреба ухвалювати рішення чи вчиняти дії стосовно цього підприємства, у службовця виникає конфлікт інтересів, який доведеться врегульовувати за загальними правилами.
Якими способами можна передати корпоративні права
Закон передбачає три альтернативні варіанти:
- Договір управління майноміз субʼєктом підприємницької діяльності — крім управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
- Договір про управління портфелем фінансових інструментів та/або коштів, призначених для інвестування у фінансові інструменти, — укладається з інвестиційною фірмою, яка має відповідну ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
- Договір про створення венчурного пайового інвестиційного фондудля управління переданими корпоративними правами — укладається з компанією з управління активами, яка має ліцензію на провадження цієї діяльності.
Якщо обрано третій варіант, передача корпоративних прав як оплата вартості цінних паперів венчурного фонду відбувається лише після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів відповідного інституту спільного інвестування.
Ще одне важливе обмеження: посадовець не може укладати жоден з наведених договорів із субʼєктом підприємницької діяльності, інвестиційною фірмою чи компанією з управління активами, у яких працюють члени його сімʼї. Це унеможливлює формальну передачу активів «по колу» — фактично залишаючи контроль у сімейному колі під іншою вивіскою.
Хто звільнений від цього обовʼязку
Вимоги щодо обовʼязкової передачі активів в управління не поширюються на:
– незалежних членів наглядової ради державного банку, Національної установи розвитку, державного підприємства чи господарського товариства з державною часткою понад 50 %;
– власників акцій українського акціонерного товариства, сукупна номінальна вартість яких не перевищує 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня року призначення на посаду) і які водночас не перевищують 5 % голосуючих акцій товариства;
– депутатів місцевих рад, які не здійснюють повноваження на постійній основі;
– помічників-консультантів народних депутатів, працівників секретаріатів керівництва Верховної Ради України, секретаріатів депутатських фракцій (груп) та деяких інших категорій, прямо визначених законом.
Особливості дії обовʼязку під час воєнного стану
На період дії воєнного стану 60-денний строк передачі активів зупиняється для осіб, які не мають фізичної можливості виконати ці дії у звʼязку з:
– виконанням завдань в інтересах оборони України;
– безпосередньою участю у веденні бойових дій;
– виконанням інших завдань в інтересах національної безпеки і оборони.
Для таких осіб обовʼязок передати активи виникає заново — протягом 60 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану. При цьому неможливість виконати обовʼязок оцінюється індивідуально, залежно від конкретних обставин. Наприклад, військовослужбовець, який виконує завдання безпосередньо на лінії зіткнення, обʼєктивно позбавлений такої можливості. А от військовослужбовець, який проходить службу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки поза межами району бойових дій, цілком спроможний дотриматися звичайного строку.
Важливо: жодного «автоматичного» відтермінування для інших категорій осіб, крім тих, що прямо повʼязані з обороною та безпекою, законодавство не передбачає. Воєнний стан сам собою не є універсальною підставою для перенесення строку.
Відповідальність за порушення
Недотримання вимог щодо передачі активів в управління тягне за собою два види відповідальності.
Адміністративна відповідальність (стаття 172-7 КУпАП):
– неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів — штраф від 1700 до 3400 грн;
– ухвалення рішень чи вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів — штраф від 3400 до 6800 грн;
– повторне вчинення будь-якого із цих порушень протягом року після накладення стягнення — штраф від 6800 до 13 600 грн з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на один рік.
Дисциплінарна відповідальність — за:
– неповідомлення безпосереднього керівника про потенційний конфлікт інтересів;
– бездіяльність керівника, який не вжив заходів для врегулювання конфлікту інтересів підлеглого;
– непередачу корпоративних прав в управління або порушення строків такої передачі;
– неповідомлення чи порушення строку повідомлення НАЗК про факт передачі;
– ненадання до НАЗК нотаріально засвідченої копії відповідного договору.
Попри те, що розміри штрафів за частиною 1 та 2 статті 172-7 КУпАП є відносно невеликими, для особи, яка обіймає публічну посаду, значно вагомішими є репутаційні ризики — сам факт притягнення до відповідальності за конфлікт інтересів стає публічним і може вплинути на подальшу карʼєру незалежно від суми штрафу. А в разі повторного порушення протягом року санкція вже не обмежується грошовим стягненням: за частиною 3 статті 172-7 КУпАП особа може бути позбавлена права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на один рік.
Таким чином, закон встановлює чіткий алгоритм дій для визначеного кола публічних осіб: строки передачі активів в управління, дозволені способи такої передачі, порядок повідомлення НАЗК та відповідальність за недотримання цих вимог. Окремі винятки й особливості дії під час воєнного стану доповнюють цей механізм, не змінюючи його загальної логіки.
