Угода про примирення. Як це працює на практиці.

Дмитро Никифоров
Дмитро Никифоров
Алла Мельніченко
Алла Мельніченко

Угода про примирення – корисний інструмент, який зберігає усім учасникам провадження час та нерви. Зазвичай суди можуть тягнутися роками, але угода дозволяє за одне засідання завершити справу, узгоджене покарання для винної особи та відшкодування для потерпілого.

Угода є одним із безумовних прикладів розширення принципу диспозитивності у діючому КПК України, який передбачає два види угод: про примирення між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим) та про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.12.2018 у справі №756/11661/17 угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Законодавець покладає на сторони ряд вимог, яких необхідно дотриматися задля затвердження угоди. Крім того, неможливість повторного звернення з такою угодою також стимулює учасників ретельно прописувати її умови.

У цій статті ми розглянемо проблемні питання укладення угод про примирення та дамо поради як правильно укладати угоду та не змарнувати таке право.

Тяжкість злочину. Не щодо всіх злочинів можна укласти угоду про примирення. Таке право передбачено лише щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У випадку недотримання цієї вимоги суд не затвердить угоду про примирення та право на її укладення буде втрачено, оскільки оскарження ухвали суду про відмову у затвердженні угоди законодавством не передбачено, так само як і повторне звернення з такою угодою.

На практиці виникають випадки, коли прокурор навмисно перекваліфіковує злочин аби його тяжкість відповідала вимогам щодо укладення угоди. Звісно прокурор зацікавлений у швидкому закритті справи, але учасники провадження мають самостійно контролювати дотримання вимог законодавства, оскільки суд перевірить кваліфікацію злочину та не затвердить угоду. У такому випадку дороги назад не буде.

Так наприклад, Диканський районний суд Полтавської області відмовив у затвердженні угоди та повернув прокурору обвинувальний акт, оскільки на думку суду кваліфікація вчиненого злочину не відповідала його тяжкості. Крім того, суд визнав участь слідчого у підготовці та підписанні угоди порушенням ч. 1 ст. 469 КПК України (ухвала від 24.07.2019 у справі № 529/673/19). Однак, про ініціативу та добровільність серед вимог до угоди про примирення поговоримо далі.

 Зверніть увагу! Цікавим є обмеження у провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи. У таких провадженнях укладення угоди не допускається.

  • Ініціатива щодо укладення. КПК України передбачено, що угода може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, підозрюваного (обвинуваченого), а у справах щодо домашнього насильства – лише за ініціативою потерпілого. Переговори щодо укладення такої угоди також можуть здійснюватися за участю захисника та представника або іншої особи, яку погодили учасники провадження.

Зверніть увагу! Слідчий, прокурор або суддя не можуть брати участі в переговорах щодо укладення такої угоди.

  • Зміст угоди. Частина 1 ст. 471 КПК України чітко визначає, які відомості має містити текст угоди. Зокрема, в угоді мають бути зазначені її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) КПК України, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди.

Під час укладення угоди слід досить ретельно викласти усі положення, які вимагаються законом. За відсутності хоча б одного з елементів, викладених у ч. 1 ст. 471 КПК України, суд відмовить у затвердженні угоди, як це зробив Київський районний суд м. Харкова (Ухвала від 27.08.2014 № 640/13241/14-к). Зокрема, суд зазначив, що угода містила ряд недоліків таких як: невідповідність року вчинення злочину вказаному в угоді; в обвинувальному акті відсутня кваліфікуюча ознака у формулюванні обвинувачення; відсутня інформація щодо строку відшкодування завданої шкоди або наявності вже відшкодованої шкоди.

  • Відповідність умов угоди інтересам суспільства. Досить суперечливою є вимога КПК України щодо відповідності укладеної угоди інтересам суспільства. Хіба не достатнім є примирення потерпілого, якому безпосередньо нанесено шкоду, з підозрюваним (обвинуваченим). Мабуть, що ні. Законодавець передбачаючи таку вимогу потурбувався про усе суспільство, а не окремих осіб.

У випадку, якщо підозрюваний (обвинувачений) раніше вже вчиняв злочини, не виконував вимоги умовно-достроково звільнення, не працював, \суд може розцінити це як невідповідність суспільним інтересам і підставу для відмови в затвердженні угоди.

  • Дотримання прав інших осіб під час укладення угоди. Досить часто суди відмовляють у затвердженні угоди, мотивуючи своє рішення тим, що у справі є інші співучасники, права яких можуть бути порушені.

На нашу думку, така позиція є хибною, оскільки ч. 8 ст. 469 КПК України передбачено, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження.

Оскільки питання щодо інших підозрюваних (обвинувачених) кодексом врегульовано, не зрозуміло інтереси яких іще осіб можуть бути порушені під час укладання угоди про примирення. Водночас, така практика все ж існує.

Зверніть увагу! За наявності декількох потерпілих від одного кримінального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.

У разі якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими, угода може бути укладена з одним (кількома) з потерпілих та таке кримінальне провадження підлягає виділенню в окреме провадження.

  • Добровільність угоди. З самого визначення зазначеної угоди очевидним є те, що для її укладення сторони мають досягти згоди та бажати її укладення. Факт підписання угоди сторонами не спричиняє жодних наслідків, доки угоду не затвердить суд.

На практиці існують випадки коли сторони до затвердження судом угоди змінили свою думку та у судовому засіданні відмовляються від укладення угоди. Також суди сприймають за відмову в укладенні угоди неявку сторін в судове засідання, в якому розглядається питання затвердження угоди.

Так, Корабельний районний суд м. Миколаєва визнав неявку потерпілого, який був повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання, як його небажання брати участь у розгляді угоди про примирення. Також суд зазначив, що враховуючи те, що розгляд угоди про примирення здійснюється судом лише за обов’язкової участі сторін угоди, неявка потерпілого у судове засідання, позбавляє можливості суд дотриматися порядку розгляду угоди, передбаченого ст. 474 КПК України. За таких обставин угода про примирення затвердженню не підлягає (ухвала від 19.03.2019 № 488/2810/18).

  • Реальна можливість виконати умови угоди. Цілком зрозуміло, що законодавець покладає на підозрюваного (обвинуваченого) певні обов’язки в обмін на умовно-дострокове звільнення чи інші пом’якшення, передбачені угодою. Однак, якщо суд виявить, що умови угоди містять зобов’язання, які обвинувачений не зможе виконати, у затвердженні угоди буде відмовлено.

Також суди відмовляють у затвердженні угод, якщо вони взагалі не містять умов щодо виконання підозрюваним (обвинуваченим) своїх зобов’язань. Зокрема, Красноармійський міськрайонний суд зазначив, що угода не відповідає вимогам ст. 471 КПК України, оскільки в ній не зазначено строк відшкодування матеріальної шкоди чи перелік дій, не пов’язаний з відшкодуванням шкоди, які обвинувачений зобов’язаний вчинити на користь потерпілого та строк їх виконання (ухвала від 15.10.2015 № 235/8815/15-к).

Висновки. Угода про примирення – дієвий інструмент, який зберігає час та нерви усім учасникам провадження. Угода має безперечний ряд переваг, зокрема швидкий розгляд справи, звільнення особи від відбування покарання, погодження розміру та порядку відшкодування шкоди. Незважаючи на можливість самостійного узгодження умов угоди, законодавство встановлює вимоги, в рамках яких мають діяти сторони угоди. Запорукою затвердження угоди судом є належне її оформлення та дотримання встановлених законом вимог.

 

Статтю опубліковано у Юридичній газеті №11, 02.04.2020

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Кількість оцінок: 3 середня: 5,00 з 5)
Loading...

Якщо у вас виникли запитання щодо укладення угоди про примирення, ви завжди можете звернутися до нас за допомогою