Питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Україні традиційно перебуває на перетині запиту суспільства на справедливість та необхідності збереження незалежності судової гілки влади. Після відновлення роботи Служби дисциплінарних інспекторів (СДІ) процеси у Вищій раді правосуддя набули нової динаміки. Як побудувати ефективну стратегію захисту на кожному етапі провадження та на що звертати увагу адвокатам — аналізуємо у матеріалі.
Дисциплінарні інспектори та фільтрація скарг
Сучасне дисциплінарне провадження де-факто розпочинається під час опрацювання заяв і скарг дисциплінарними інспекторами. Цей автономний підрозділ виконує левову частку підготовчої роботи: інспектори вивчають матеріали, витребовують документи (навіть з обмеженим доступом) та формують висновки щодо наявності чи відсутності підстав для покарання судді.
На цьому етапі важливо не займати пасивну позицію. Хоча процедура не завжди передбачає активне залучення сторін, подання письмових пояснень та заперечень ще до моменту винесення питання про відкриття справи на розгляд Палати може стати вирішальним фактором для відмови у відкритті провадження.
Дисциплінарна палата і стандарти доказування
Якщо справу відкрито, вона переходить до Дисциплінарної палати (ДП). Тут ключовим стає стандарт доказування. Тривалий час в Україні точилися дискусії щодо того, який стандарт застосовувати до суддів: кримінальний («поза розумним сумнівом») чи цивільний («баланс вірогідностей»).
Наразі законодавство та практика визначають, що в дисциплінарному провадженні діє стандарт «чітких та переконливих доказів». Це означає, що дисциплінарний орган не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях чи виключно на матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій (НС(Р)Д) з паралельного кримінального провадження, адже дисциплінарна відповідальність є автономною і вимагає власної оцінки доказів, незалежно від кримінального процесу. ЄСПЛ також послідовно наголошує, що дисциплінарне провадження не є «кримінальним» у розумінні Конвенції, тому ототожнення цих процесів є неприпустимим порушенням презумпції невинуватості.
Процесуальні можливості та рекомендації
Суддя має право надавати будь-які матеріали, що спростовують склад проступку. Важливо пам’ятати, що дисциплінарний орган не може переглядати суть судового рішення — це прерогатива апеляційної та касаційної інстанцій. Захисту слід наголошувати на межі між «суддівською помилкою» та «дисциплінарним проступком».
На цьому етапі корисно знати, що Велика Палата Верховного Суду сформувала деякі обмеження для дисциплінарних органів:
1. Скасування рішення — не привід для покарання. ВП ВС неодноразово наголошувала, що саме по собі скасування або зміна судового рішення судом вищої інстанції не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді. Покарання можливе лише у випадках, коли помилка стала наслідком умисного порушення норм права чи грубої недбалості.
2. Заборона перебирати функції суду. Дисциплінарний орган не має права оцінювати обґрунтованість процесуальних звернень (наприклад, клопотань слідчих про обшук чи арешт майна) або правильність оцінки доказів суддею. Це виключна компетенція судових інстанцій.
3. Чітке розмежування етики та процесу. ВРП іноді намагається кваліфікувати процесуальні порушення як поведінку, що «порочить звання судді» (п. 3 ч. 1 ст. 106 Закону). ВП ВС визнала такий підхід хибним. Етичний проступок має оцінюватися виключно через призму моральних якостей судді (наприклад, керування авто в нетверезому стані або виправдання збройної агресії) і не повинен підміняти собою відповідальність за неправильне застосування норм права.
4. Використання матеріалів кримінального провадження. Якщо суддя є підозрюваним у кримінальному провадженні, хоча ВРП і не орган судового контролю, це має значний вплив на суб’єктивне переконання членів ВРП. Тому варто пропрацювати одразу і позицію щодо тих доказів, які надає орган слідства чи прокуратури та пояснити свою позицію щодо суті підозри та обґрунтованості доказів.
До того ж варто готувати і питання до дисциплінарного інспектора, які б підтверджували помилковість чи нелогічність доповіді дисциплінарного інспектора та представленій ним позиції перед ДП.
Не нехтуйте правом на виклик свідків та витребування документів. Якщо ДП відмовляє у задоволенні обґрунтованого клопотання, це автоматично стає підставою для подальшого оскарження через порушення принципу змагальності.
Апеляція у ВРП: що потрібно знати
Оскарження рішення ДП до повного складу Вищої ради правосуддя — це обов’язковий етап перед зверненням до суду.
На оскарження є лише 10 днів. Проте практика свідчить про часті затримки у виготовленні повних текстів рішень. У такому разі обов’язково подається клопотання про поновлення строків з посиланням на практику ЄСПЛ, оскільки неможливо мотивувати скаргу, не бачачи аргументації органу.
Після прохання про поновлення строку, ВРП призначить окреме засідання щодо визначення поважності причин пропуску строку на апеляцію. Якщо ВРП необґрунтовано відмовить – така відмова підлягає окремому оскарженню у судовому порядку.
Апелювати потрібно і тому, що ВРП не має права застосувати суворіше стягнення, ніж те, що визначила Палата.
Велика Палата ВС. Остання інстанція
Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) здійснює судовий контроль за рішеннями ВРП. Це не своєрідна касація, а перевірка легітимності процедури.
На що звертає увагу Суд:
- Вмотивованість: Чи надала ВРП відповіді на всі ключові аргументи захисту?
- Пропорційність: Чи відповідає стягнення (наприклад, звільнення) тяжкості вчиненого?
- إجراء: Чи був дотриманий кворум та чи не було конфлікту інтересів у членів Ради?
Якщо у своєму рішенні ВРП порушила ці ключові принципи, Велика Палата надасть свою оцінку рішення ВРП, що і буде остаточним рішенням у справі про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
الاستنتاجات
Ефективний захист у дисциплінарних справах вимагає відходу від формальних відписок. Кожна стадія — від інспектора до Великої Палати — потребує активного використання клопотань, фіксації процедурних порушень та апелювання до стандартів незалежності суддів. Як показує досвід, успіх часто криється не у запереченні фактів, а в доведенні порушення «правил гри» самим дисциплінарним органом.
مصدر: صحيفة قانونية.
