Безоплатна земельна ділянка — це міф чи реальність?

Андрій Гевко

Чи реально в Україні отримати безоплатну земельну ділянку, передбачену громадянину законом?

Багато з тих, кого я знаю, хочуть отримати безкоштовно земельну ділянку, бо таке право передбачено законом. Дехто навіть пише заяви в сільські ради про отримання інформації щодо вільних ділянок або ж про надання їх у власність. Проте після того як на запити ніхто не відповідає або ж заявник отримує відмову в наданні ділянки без належного обґрунтування, то оптимізм зникає і з’являється розуміння, що за безкоштовну ділянку доведеться повоювати, і не один рік.

Що каже закон?

Земельним кодексом передбачено право громадян України на отримання різних видів земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності.

Зокрема, для ведення особистого селянського господарства можна отримати до 2 га. Для ведення садівництва – до 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва – до 0,10 га, для будівництва індивідуальних гаражів – до 0,01 га. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га. Також можна отримати ділянку для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території відповідної ради.

Куди треба звертатися?

Якщо ви хочете отримати у власність земельну ділянку, потрібно звернутися з клопотанням до органу, який розпоряджається цією землею.

Якщо питання стосується земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах, то звертатися потрібно до відповідної сільської, селищної або міської ради. Якщо земля сільськогосподарського призначення належить до державної власності і знаходиться поза межами населеного пункту, то потрібно звертатися до відповідної райдержадміністрації. Сільськогосподарськими землями державної власності розпоряджається Головне управління Держгеокадастру відповідної області.

У клопотанні потрібно зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання потрібно додати графічні матеріали, на яких зазначити бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта й ідентифікаційного коду.

Відповідна рада чи держорган мають розглянути клопотання протягом місяця і дати згоду на розробку проєкту землеустрою або вмотивовану відмову.

Хоча на практиці підставою для відмови у видачі такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам містобудівної та іншої документації (генеральних планів, проектів землеустрою щодо впорядкування територій).

Які ще потрібно документи?

Якщо рада все-таки дасть дозвіл на розробку проекту землеустрою, то потрібно звернутися до землевпорядної організації, в якій працюють сертифіковані інженери-землевпорядники. Ця організація має виготовити проект землеустрою. Землевпорядники є в кожному населеному пункті, тому це не буде проблемою.

Після цього проект землеустрою треба погодити з територіальним управлінням Держгеокадастру, а для земельних ділянок під будівництво в межах населеного пункту – з управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради. Відповідні держоргани мають погодити проект землеустрою протягом 10 днів. Для відмови в погодженні також існує вичерпний перелік підстав.

Коли проєкт землеустрою погоджено, ви маєте звернутися до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки в кадастрі. Реєстрація здійснюється протягом 14 днів.

Потім знову потрібно звернутися до органу, якому ви писали клопотання з самого початку (місцева рада чи адміністрація), із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність. Орган має затвердити проект протягом 14 днів.

Далі треба йти до державного реєстратора або нотаріуса, щоб зареєструвати право власності на земельну ділянку.

Описана процедура дійсно насичена, але насправді нічого складного в ній немає. Проте на кожному етапі вас будуть чекати свої сюрпризи та перешкоди.

Як на практиці?

Насправді основні проблеми починаються ще на етапі вибору земельної ділянки, адже вільні на кадастровій карті земельні ділянки можуть не відповідати плану населеного пункту. Також часто буває, що після подання вашого звернення виявляється, що нібито щодо цієї ділянки за день до вас вже звернулася інша особа.

Щодо наявності вільних земельних ділянок можна писати запити, проте їх часто залишають без відповіді або ж дають відписки про те, що такої інформації немає. Тому краще шукати самостійно за допомогою публічної кадастрової карти і вже потім додавати графічні матеріали до клопотання.

Дуже часто рада відмовляє в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з тих причин, що нібито відсутні земельні ділянки, хоча насправді вільна земля може бути в наявності.

У такому разі потрібно звертатися з позовом до адміністративного суду, оскаржувати рішення ради чи іншого органу та просити суд зобов’язати раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Судова практика з цього питання досить позитивна, і якщо в ради не було підстав відмовляти, то суд зобов’язує раду надати відповідний дозвіл. Така позиція викладена, наприклад, в рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 819/570/18 та від 23.05.2018 у справі № 825/602/17 та інших судових рішеннях. В деяких випадках суди не завжди дотримуються позиції Верховного Суду і просто зобов’язують відповідну раду повторно розглянути клопотання. Цей спосіб захисту є не дуже ефективним, адже рада, зазвичай, повторно відмовляє.

Останнім часом причиною відмови надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слугує нібито резервація тієї чи іншої ділянки за учасником АТО, оскільки першочергове право на отримання ділянок є саме в учасників АТО відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Перевірити перелік зарезервованих земельних ділянок можна на сайтах обласних управлінь Держгеокадастру. Трапляються випадки, що коли за ділянкою звертається учасник АТО, то йому відмовлять з тих причин, що ділянка не була зарезервована. Таких ситуацій теж досить багато.

Як бачимо, закон дійсно дає можливість отримати безкоштовно у власність земельну ділянку. Процедура досить зрозуміла і прозора. Водночас, у більшості випадків землю отримати дуже складно, особливо це стосується земельних ділянок біля великих міст. Якщо ж запастися часом і терпінням, то своє право на землю можна відстояти у суді.

Андрій Гевко, заступник Голови Комітету АПУ з аграрного права, адвокат, партнер ЮФ BARGEN


Статтю опубліковано на порталі https://jurliga.ligazakon.net/

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Кількість оцінок: 7 середня: 5,00 з 5)
Loading...