Як відбувається процес інформування споживача про зміну складу продукту? Згідно з законодавством допускається використання стікера, який буде клеїтись поверх пакування, де зазначена актуальна інформація щодо складу. Що з юридичної точки зору має більшу силу – наклеєний стікер, на якому будуть зазначені всі обов’язкові пункти, чи пакування?
Належним способом інформування споживачів про зміну складу харчових продуктів, а також про зміну інших характеристик, є їх перемаркування.
На сьогодні, чинне законодавство України не передбачає чіткого порядку перемаркування продукції.
Попри це, у Законі України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» передбачений обов’язок суб’єктів господарювання забезпечувати наявність і точність інформації про харчовий продукт.
Так, інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача. При цьому, обов’язкова інформація про фасовані харчові продукти має міститися безпосередньо на упаковці або етикетці, приєднаній до неї.
При здійсненні перемаркування необхідно дотримуватися усіх вищезазначених вимог.
До прикладу, у Порядку маркування та пакування партій насіння і форми етикетки затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №348 від 10.07.2017, повідомляється, що у випадку перепакування/перемаркування продукції попередня етикетка та пломби видаляються, замість цього наклеюється нова етикетка.
Отже, якщо склад харчового продукту змінився, то етикетку (стікер) з новим складом продукції необхідно наклеювати поверх вже неактуальної інформації, зазначеної на упаковці, таким чином, щоб інформація для спожива була зрозумілою та він не міг її сплутати.
У випадку, якщо всю застарілу інформацію не вдається перекрити новою, то на новій етикетці (стікері) має бути чітко проінформовано споживача про необхідність брати до увагу саме цю етикетку, оскільки вона відображає актуальний склад харчового продукту.
Примітка! На період дії воєнного стану обов’язкова інформація на маркуванні харчового продукту може відрізнятися від фактичного складу цього продукту. При цьому виробник повинен у будь-який можливий спосіб поінформувати споживача про наявність речовин у харчовому продукті, які можуть спричинити алергічні реакції або непереносимість.
Оригінал статті опублікований у виданні Управління якістю
