Звернення з позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи підприємства – те, чого найбільше боїться бізнес після перевірок контролюючих органів. Проте не завжди перевірка закінчується позовом інспектора, а поданий позов – рішенням суду про зупинення підприємства. На що звертати увагу коли до вашого підприємства звернулися з таким позовом поговоримо далі.
Докази порушень
Інспектори, які звертаються з позовами, не завжди надають докази порушення законодавства (наприклад, правил пожежної безпеки). Зазвичай єдиним доказом, за допомогою якого контролюючі органи обґрунтовують необхідність зупинення роботи підприємств, є акт перевірки. Інколи суди беруть до уваги лише дані акту перевірки та задовольняють вимоги контролюючого органу. Проте ця позиція не зовсім правильна.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 31.10.2018 у справі №826/14758/17 зазначив, що поняття «загрози життю та здоров’ю» є оціночним. Однак це не спростовує необхідність дослідження судами доказів, якими обґрунтовується їх наявність та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб’єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства.
Тобто Верховний Суд зазначив, що суди не можуть лише на підставі акту перевірки виносити рішення про зупинення роботи підприємства. Кожне порушення зазначене в акті має бути перевірене судом шляхом зібрання відповідних доказів.
Реальна загроза життю
Поширеною є практика, коли контролюючі органи в позовах про зупинення роботи підприємств відтворюють перелік з акта перевірки та не зазначають, яким чином вказані порушення створюють загрозу життю та здоров’ю людей.
Разом з тим, чинне законодавство пов’язує підстави звернення до суду із позовом про застосування заходів забезпечення не з будь-якими порушеннями, а виключно з тими, які створюють загрозу життю і здоров’ю людей.
Таку ж правову позицію неодноразово висловлював Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях в аналогічних справах, зокрема в ухвалі від 27.11.2014 у справі №К/800/51577/14 та в ухвалі від 15.05.2014 у справі №К/800/3116/14.
Наприклад, в своїй ухвалі від 15.05.2014 у справі №К/800/3116/14 Вищий адміністративний суд України зазначив:
«чинне законодавство не відносить тільки обставини відсутності обладнання приміщень протипожежними перегородками, установками автоматичної пожежної сигналізації у виробничих та складських приміщеннях тощо до тих обставин, які створюють реальну загрозу життю та здоров’ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі)».
Отже, у позові контролюючий орган повинен навести обставини, які підтверджують, що конкретні порушення, виявлені ним в процесі перевірок, створюють загрози життю і здоров’ю людей.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 31.10.2018 у справі №826/14758/17 також зазначив, що відсутність мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, незазначення мотивів відхилення кожного аргументу учасника свідчать, що висновки судів про визнання підтвердженими обставин існування підстав для застосування заходів реагування є передчасними та необґрунтованими, здійсненими на підставі неповно встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, у справах за позовами про застосування заходів реагування у вигляді зупинення підприємств (в тому числі експлуатації приміщень та обладнання) позивач повинен не просто надати акт перевірки, а довести наявність зафіксованих порушень, а також обґрунтувати, яку небезпеку для життя людей створюють ці порушення. Проте у більшості випадків контролери наводять лише загальні формулювання та не вказують конкретних наслідків кожного порушення.
Передчасний позов
За результатами проведення перевірки інспектори контролюючих органів виносять приписи, в яких вказують строки для усунення порушень законодавства. Проте не дочекавшись виконання припису контролери звертаються з позовами про зупинення підприємства.
У той же час, Вищий адміністративний суд України на підставі аналізу положень ч.7-9 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» неодноразово робив висновок, що такі позови суб’єктів владних повноважень є передчасними. Аналогічна правова позиція висловлена судом в ухвалі від 19.04.2016 у справі №К/800/51548/15 та в ухвалі від 15.05.2014 у справі №К/800/3116/14.
Як бачимо, суди не завжди задовольняють позови контролюючих органів про зупинення підприємств. У першу чергу це пов’язано з тим, що контролери неналежним чином доводять факти порушень, а також створення загрози життю та здоров’ю людей. Проте заперечуючи проти позову контролюючого органу, не потрібно сподіватися лише на недоліки позову. Потрібно усувати виявлені порушення та надавати докази усунення порушень до суду. Що стосується порушень, які неможливо усунути, потрібно обґрунтувати чому такі порушення не створюють реальної загрози і чому зупинення роботи підприємства буде неспівмірним покаранням.
Стаття опублікована у виданні «Журнал головного інженера»
З інформацією про журнал можна ознайомитись на сайті:
https://techmedia.com.ua/product/golovnogo-inzenera
(Кількість оцінок: 21 середня: 4,95 з 5)
Завантаження ...
