Непроводовольча продукція, яка має бути введена в обіг в Україні, має відповідати вимогам щодо її безпечності. Загальні вимоги містяться у Законі України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». При цьому для певних окремих товарів діють більш конкретні вимоги, які встановлюються технічними регламентами.
При цьому забезпечення відповідності тому чи іншому технічному регламенту є обов’язковою для всіх виробників, імпортерів або розповсюджувачів відповідної продукції.
Реєстр чинних технічних регламентів постійно оновлюється та опублікований на веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Більшість технічних регламентів передбачають обов’язкове застосування процедур оцінки відповідності, тобто, доведення того, що задані вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані (ст.1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»).
Крім цього, у випадках, визначених у технічних регламентах, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, виробник або уповноважений представник повинен складати декларацію про відповідність.
Одна декларація на декілька технічних регламентів
Відповідно до ч.4 ст. 28 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» у разі якщо на певний вид продукції поширюється дія кількох технічних регламентів, що вимагають складання декларації про відповідність, повинна бути складена єдина декларація про відповідність стосовно всіх таких технічних регламентів, якщо це передбачено відповідними технічними регламентами. В такій декларації про відповідність повинні бути зазначені відповідні технічні регламенти, включаючи відомості про їх офіційне опублікування (прим. мається на увазі офіційне опублікування в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України», а саме рік випуску бюлетеня, номер випуску та сторінка, на якій опубліковано технічний регламент).
Тобто, для отримання такої декларації, в першу чергу продукція має пройти процедуру оцінки всім технічним регламентам, а вже потім – виробник має скласти декларацію про відповідність такої продукції.
Технічна документація
Також технічні регламенти, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, як правило, містять вимоги щодо складання, зберігання та надання органам державного ринкового нагляду декларації про відповідність та технічної документації, необхідної для оцінки відповідності продукції.
Так, наприклад, відповідно до п.21 та 22 Технічного регламенту мийних засобів виробник або його уповноважений представник зберігає комплект технічної документації протягом п’яти років після виготовлення останньої партії мийного засобу і надає його для проведення перевірки в установлених законодавством випадках. У разі коли виробник не є резидентом України та відсутній уповноважений представник, комплект технічної документації зберігається особою, що відповідає за введення мийного засобу в обіг.
Натомість, Технічним регламентом безпечності іграшок передбачено, що виробники зберігають технічну документацію та декларацію про відповідність протягом 10 років після введення іграшки в обіг, а імпортери протягом такого ж строку зберігають копію декларації про відповідність для надання її на запити органів державного ринкового нагляду, а також забезпечують можливість надання таким органам за їх запитом доступу до технічної документації.
Як бачимо, кожний технічний регламент передбачає самостійні строки для зберігання технічної документації, при цьому не встановлюючи місце та умови зберігання такої документації. Очевидно, що законодавець вирішив залишити питання про місце та умови зберігання технічної документації на розсуд відповідальної за таке зберігання особи.
Варто звернути увагу, що законодавством України передбачена відповідальність за ненадання або неповний склад технічної документації. Відтак, відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб’єкт господарювання має вжити протягом визначеного органом ринкового нагляду строку заходів щодо усунення формальної невідповідності продукції (в тому числі і ненадання або неповного складу технічної документації).
У разі якщо невідповідність продукції встановленим вимогам не усунена або усунена частково, орган ринкового нагляду відповідно вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції (п.4 ст.29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).
Тому, хоча і місце зберігання технічної документації не встановлене, однак важливо щоб вона зберігалася у доступному місці не далеко від місця ведення господарської діяльності щоб підприємство у випадку потреби могло її пред’явити контролерам.
Маркування продукції
Поряд із технічними регламентами, які встановлюють спеціальні вимоги до продукції, в тому числі і до її маркування, діє Закон України «Про захист прав споживачів», який встановлює вимоги до маркування продукції, яка реалізується споживачам.
Проте, якщо технічними регламентами встановлено спеціальні вимоги до змісту (маркування) інформації про певні види продукції, положення зазначеного Закону застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами.
Відтак, згідно з ст.15 зазначеного Закону інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;
3) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
4) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;
5) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6) дату виготовлення;
7) відомості про умови зберігання;
8) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
9) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
10) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
11) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Отже, перш ніж виробляти, ввозити або розповсюджувати продукцію необхідно, по-перше, дізнатись чи поширюється на таку продукцію вимоги відповідного технічного регламенту, по-друге, проаналізувати такі вимоги та убезпечитись, що продукція їм відповідає та по-третє, ознайомитись із загальними положеннями законодавства України, які можуть встановлювати додаткові вимоги до продукції.
Юрист юридичної фірми BARGEN
Ксенія Захарова
стаття опублікована в журналі “Управління якістю”,
випуск №2 (26) лютий 2020
Завантаження ...