Наразі податкова амністія – безпрограшна тема для потрапляння в ТОП новин, чим користуються представники ЗМІ. Урядовці та ідеологи цього проекту активно запрошуються на телеканали. Проте наданих роз’яснень все ще лишається замало, щоб зробити узагальнені висновки стосовно того, варто чи ні користуватися нагодою «відбілити» свої статки.
Ми радимо розглядати кожну ситуацію щодо подання чи неподання спеціальної декларації в рамках податкової амністії окремо. Попередньо слід здійснити аналіз отриманих раніше доходів на предмет виявлення порушень податкового законодавства, а також оцінити ризики для конкретного декларанта, зважити на шальках терезів «плюси» та «мінуси».
Що таке податкова амністія та для чого її ввели?
Податкова амністія – це програма з легалізації активів, здобутих попередньо без сплати встановлених законом податків. Протягом періоду з 1 вересня 2021 до 1 вересня 2022 будь-яка фізична особа (резидент чи колишній резидент України) може розкрити інформацію про свої активи, з яких ніколи раніше не сплачувалися податки. Натомість такій особі гарантується звільнення від адміністративної та кримінальної відповідальності за статтями, що пов’язані з ухиленням від податків.
Податкова амністія введена законом №1539-IX щодо запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету – подання так званої «нульової декларації».
Ідеологи податкової амністії обґрунтовують потребу в такому заході «відмивання тіньових доходів» наступними причинами:
- потенційним приєднанням України до Єдиного стандарту автоматичного обміну податковою інформацією (The Common Reporting Standard (CRS)) з вересня 2023, а також приведенням законодавства у відповідність зі світовими тенденціями деофшоризації – прийнятий «антиофшорний закон» (antiBEPS) та «закони FATCA»;
- найближчим часом в Україні планується введення більш жорстких методів контролю за дотриманням громадянами податкового законодавства, зокрема Мінфіну відвели 9 місяців з моменту набуття чинності закону №1539-IX для розробки законопроекту «про непрямі методи податкового контролю».
Отже, в ідеалі фізичні особи мають змогу попередити «прискіпливу увагу» з боку податкової, чесно відкриваючи інформацію про своє майно та заощадження. Держава обіцяє не розбиратися з джерелами походження таких статків. Це може бути зарплата «в конверті», прибутки від неоформленого бізнесу, кошти від роботи за кордоном чи торгівлі кріптовалютою і так далі. Головне, щоб активи не мали кримінального походження.
Що підлягає оподаткуванню та по якій ставці?
Оподаткуванню підлягає нерухоме та рухоме майно, валютні цінності, цінні папери, корпоративні права. Йдеться про активи, як на території України, так і за кордоном. При цьому держава автоматично «пробачає» (дозволяє не декларувати) квартиру до 120 кв м, кошти до 400 000 грн й таке інше.
Податкова ставка при цьому залежить від наступних чинників:
- де знаходяться активи – на закордонні активи ставка вища;
- коли подається декларація – найнижчі ставки з 1 вересня 2021 до 1 березня 2022;
- застосування розстрочки – податкова ставка буде вищою, якщо сплата збору здійснюється трьома платежами до 2024 року.
Отже, податкові ставки наступні:
- від 2,5 до 3% на кошти, вкладені в облігації України, що придбані з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року;
- від 5 до 6% для активів в Україні;
- від 7 до 11,5% для активів за кордоном.
Приклад. Фізична особа хоче задекларувати кошти в сумі 100 000 доларів США, які до цього зберігалися дома. Для цього потрібно: а) відкрити спецрахунок у банку, заповнивши анкету та заяву щодо некримінального походження цих коштів; б) отримати з банку довідку, заповнити електронну декларацію та надіслати ці документи до податкової; в) сплатити протягом 30 календарних днів збір в сумі 5000 доларів США (у гривневому еквіваленті) або протягом трьох років здійснити три платежі по 2000 доларів США (у гривневому еквіваленті).
Можливі наслідки неподання «нульової декларації»
Просто зараз ніяких наслідків неподання спецдекларації в рамках податкової амністії не настає. Скористатись чи ні цим законодавчим засобом «відбілювання» активів, кожен вирішує добровільно.
Проте наслідки можуть настати після введення опосередкованих методів податкового контролю. Вочевидь, доведеться пояснювати походження коштів на придбання нерухомості чи іншого вартісного майна, якщо офіційний прибуток (з якого сплачуються податки) не покриває таких витрат. В результаті доведеться «доплачувати» несплачені раніше податки. Можливе також притягнення до адміністративної чи навіть кримінальної відповідальності.
Натомість є також і ризики у разі подання «нульової декларації». Наприклад, процедура фінансового моніторингу від банку, в якому відкривається спецрахунок. Банк буде перевіряти клієнта в рамках загальноприйнятої процедури комплаєнсу та KYC (know your customer). Ніхто не гарантує того, що кошти, приміром, не будуть заблоковані, тобто клієнт на певний час не втратить можливість вільно ними розпоряджатися.
2 жовтня 2021 набрала чинності постанова правління Нацбанку №97 від 30 вересня, що закріпила можливість звернення банків до державних та правоохоронних органів, а також до реєстраторів із запитами про походження доходів декларанта. При цьому особи, які вирішили подати «нульову декларацію», будуть особисто надавати згоду на доступ до інформації про себе.
Ще один великий ризик – притягнення до відповідальності за ст.209 ККУ «Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом». Адже гарантії держави поширюються лише на непритягнення до відповідальності за статтями, пов’язаними з ухиленням від податків. І це ще далеко не всі ризики.
Подавати чи ні «нульову декларацію»? Це питання має лише індивідуальну відповідь для кожного. Оскільки за будь-якого рішення можливі досить серйозні наслідки, для його прийняття бажано скористатися фаховою юридичною допомогою.
