Як перевіряють безпечність промислових товарів. Ринковий нагляд

У березні цього року суттєво зросла відповідальність бізнесу у сфері виробництва та реалізації нехарчової продукції. Тому цікавіcть до перевірок у цій сфері зросла.

Тому допоможемо вам з’ясувати який орган і коли може перевірити вашу продукцію. Це дасть вам змогу підготуватися до такої перевірки.

Почнемо з самого початку. Для всіх перевірок безпечності нехарчової продукції діє один основний закон – це Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Будемо його далі називати просто – Закон.

Також на початку зробимо невелику ремарку. Імпортна нехарчова продукція фактично може двічі підпадати під контроль. Спершу її перевіряють митні органи під час митного оформлення, а далі – органи ринкового нагляду. Про перевірки під час митного контролю ми тут говорити не будемо, а перейдемо до ринкового нагляду.

Одразу зазначимо, що ця стаття доволі об’ємна, бо ми описали покроково всі етапи перевірки і її наслідки. Проте кожна ситуація індивідуальна. Якщо ви не змогли знайти відповідь на своє запитання, то напишіть його в коментарях або зверніться до нас за допомогою

Хто перевіряє?

Органів ринкового нагляду насправді доволі багато. Основний орган – це Держпродспоживслужба. Зокрема, саме вона перевіряє ту продукцію стосовно якої технічними регламентами не встановлені спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпечності та щодо яких прямо не визначені інші органи для здійснення такого нагляду.

Крім Держпродспоживслужби за окремими видами продукції нагляд здійснюють: Морська адміністрація, Укртрансбезпека, ДСНС, Держпраці, Держлікслужба, Держекоінспекція. Сфера нагляду кожного з цих органів визначена постановою Кабінету Міністрів України №1069 від 28.12.2016 «Про затвердження переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд». Органи ринкового нагляду не можуть дублювати одне одного.

Що перевіряють?

Предметом ринкового нагляду є додержання загальних вимог щодо безпечності нехарчової продукції.

Законодавство містить доволі складне і об’ємне визначення безпечної нехарчової продукції (стаття 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»).

Безпечною є будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням:

  • характеристик продукції, у тому числі її складу, упаковки, вимог щодо встановлення і технічного обслуговування;
  • впливу продукції на іншу продукцію, якщо вона буде використовуватися разом з нею;
  • попереджень, що містяться на етикетці продукції, в інструкції з її використання та знищення, а також в іншій інформації стосовно продукції;
  • застережень щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, людьми похилого віку тощо).

Будь-яка продукція, яка не відповідає наведеному вище визначенню вважається небезпечною. Це також прямо зазначено у статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Враховуючи, що сфера нагляду кожного з контролюючих органів зазвичай обмежена перевіркою дотримання вимог того чи іншого технічного регламенту, то саме техрегламенти і є основними орієнтирами для виконання вимог щодо безпечності нехарчової продукції.

Додатково до техрегламентів безпечність нехарчової продукції визначається і деякими держстандартами. Переважна більшість стандартів застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами. Стаття 23 Закону України «Про стандартизацію» вимагає від органу стандартизації – ДП «УКРНДНЦ», публікувати перелік таких обов’язкових стандартів у себе на сайті.

Як перевіряють?

Ринковий нагляд здійснюють шляхом проведення планових та позапланових перевірок характеристик продукції.

Перевірка може бути невиїзна, виїзна і змішана. Вид перевірки вибирає орган нагляду на власний розсуд.

Невиїзна проводиться за місцем знаходження органу нагляду, а виїзна може проводитися як у торговельних та складських приміщеннях суб’єктів господарювання, так і у місцях використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію, а також за місцем проведення ярмарку, виставки, показу тощо.

Принципова різниця між виїзною та невиїзною перевіркою – це обсяг перевірки. Під час невиїзної перевіряються тільки документи та інформація про продукцію, а от під час виїзної додатково може проводитися обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.

Закон також обмежує тривалість виїзної перевірки – два дні у розповсюджувача і три дні у виробника. Час проведення експертизи не враховується до цих строків. Натомість жодних обмежень строків проведення невиїзної перевірки у Законі немає.

Де шукати плани перевірок?

Планові перевірки можуть проводитися тільки у розповсюджувачів продукції, а не у її виробників.

Плани перевірок у сфері ринкового нагляду називаються секторальними. Вони затверджуються щорічно до першого грудня року, що передує плановому і не пізніше трьох робочих днів з дня їх затвердження публікуються на офіційному сайті відповідного органу нагляду.

Які особливості проведення позапланових перевірок?

Обсяг і характер позапланової перевірки залежать від того у кого вона проводиться, у виробника чи у розповсюджувача.

Підставою для перевірки у розповсюджувача продукції може бути:

1. за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів, у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано таку продукцію;

2. у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що:

  • він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною;
  • продукція є небезпечною внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача такої продукції.

Позапланова перевірка проводиться у два етапи:

На початковому етапі перевіряється:

  • наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам та додержання правил його застосування і нанесення;
  • наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції, етикетки, маркування, інших позначок, встановлених технічними регламентами;
  • наявність декларації про відповідність.

На наступному етапі орган ринкового нагляду може провести обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікувати виробника продукції, а також відібрати зразки і провести експертизу продукції, якщо у нього є підстави вважати, що продукція є небезпечною.

Якщо розповсюджувач не підтверджує документально хто є виробником продукції, то в цілях Закону саме він вважається виробником і нестиме підвищену відповідальність.

 

У виробників проводять позапланові перевірки:

1. якщо за результатами перевірки розповсюджувача є підстави вважати, що продукція є небезпечною внаслідок дій чи бездіяльності її виробника;

2. за зверненнями споживачів відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів, у яких міститься інформація про введення в обіг продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам, а також інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано;

3. у разі одержання за допомогою системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, або в інший спосіб від уповноважених органів інших держав інформації про продукцію, що становить серйозний ризик, якщо її виробник ідентифікований та є резидентом України.

Під час такої перевірки орган ринкового нагляду може здійснювати ті самі заходи, що і при перевірці розповсюджувачів, а також додатково:

  • перевіряти повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;
  • перевіряти документів щодо системи якості чи системи управління якістю, якщо їх надання передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Які документи підлягають перевірці?

Під час невиїзної перевірки перевіряють такі документи та інформацію:

  • декларація про відповідність;
  • супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);
  • загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;
  • документи щодо системи якості чи системи управління якістю;
  • висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;
  • документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);
  • документи і матеріали щодо стану виконання суб’єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб’єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;
  • повідомлення та інша інформація, надана суб’єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;
  • інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Як бачите перелік доволі обширний і буде відрізнятися в залежності від виду продукції, яка перевіряється.

Також Закон зобов’язує органи ринкового нагляду враховувати надані суб’єктами господарювання висновки експертизи, протоколи випробувань продукції, сертифікати відповідності або інші документи про відповідність, видані за результатами добровільної оцінки відповідності акредитованими органами з оцінки відповідності.

Які строки і порядок надання документів?

Закон у декількох місцях визначає, що документи стосовно ланцюга постачання продукції надаються у строк, узгоджений з органом ринкового нагляду. Тобто органи не можуть беззаперечно вимагати надати ці документи у стислі строки. Кожне підприємство вправі попросити продовжити строк, встановлений органом ринкового нагляду для надання документів.

Для надання інших документів строки не встановлені.

Орган ринкового нагляду може вимагати надання оригіналів документів, проте вилучати може тільки їх копії.

Документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, можуть надаватися мовою оригіналу. Проте орган нагляду може вимагати перекладу українською мовою. Суб’єкти господарювання зобов’язані за власний рахунок забезпечити їх переклад у строк не більше ніж тридцять робочих днів.

Крім документів органи нагляду також можуть вимагати надати пояснення з питань, що виникають під час перевірки. Пояснення надаються також в узгоджений строк.

Що після перевірки?

Якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція становить серйозний ризик, він може запровадити такі обмежувальні (корегувальні) заходи:

1. Обмеження надання продукції на ринку шляхом:

  • приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами;
  • усунення формальної невідповідності;
  • тимчасової заборони надання продукції на ринку.

2. Заборона надання продукції на ринку.

3. Вилучення продукції з обігу.

4. Відкликання продукції.

А за порушення передбачені штрафи?

Крім обмежувальних заходів за порушення Закону також передбачена і відповідальність у вигляді штрафів. Ось деякі із них:

Суть порушення:Відповідальність:

Введення в обіг продукції, що становить серйозний ризик

51 000 грн;

повторне від 1 до 3 років – 85 000 грн

Введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім формальної невідповідності та серйозного ризику)

25 500 грн;

повторне протягом періоду від 1 до 3 років – 51 000 грн

До розповсюджувача застосовуються штрафи за недодержання умов зберігання продукції, яка ним розповсюджується, якщо внаслідок цього продукція стала небезпечною та/або такою, що не відповідає встановленим вимогам

17 000 грн;

повторне протягом 3 років – 25 500 грн

Невиконання або неповне виконання виробниками вимог рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів (вилучення, відкликання, заборона)

85 000 грн

Невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (усунення порушень, які не становлять серйозного ризику та усунення формальної невідповідності)

51 000 грн

Створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд

170 000 грн

Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» передбачені більші штрафи за окремі види порушень.

Як бачимо, законодавство у сфері перевірок безпечності нехарчової продукції трохи удосконалилось, що дає виробникам та розповсюджувачам можливість краще захистити себе перед контролюючими органами. Проте збільшення сум штрафів може як підвищити рівень відповідальності суб’єктів господарювання, так і стати інструментом тиску та зловживань зі сторони контролюючих органів. Тому важливим залишається питання належного супроводу самого процесу перевірки і його правильного документального оформлення з самого початку комунікації з органом ринкового нагляду.

Святослав Бартош

партнер Юридичної фірми «Bargen»

Оригінал статті опублікований у виданні Управління якістю

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Кількість оцінок: 13 середня: 5,00 з 5)
Loading...

Якщо ви хочете підготуватись до перевірки заздалегідь, або у вас вже провели перевірку і ви хочете оскаржити її результати, ми завжди раді вам у цьому допомогти