Визнання активів необґрунтованими: на що звертають увагу суди?

У минулій статті ми розглянули, які є підстави для звернення із позовами про визнання активів необґрунтованими. Також дали відповіді на питання, За яких умов активи можуть визнати необґрунтованими та стягнуті в дохід держави та як захищатись у справах про визнання активів необґрунтованими.

📌 За останній рік чимало таких позовів розглянув Вищий антикорупційний суд. Хоча повноцінної судової практики на рівні Верховного Суду ще немає, уже можна прослідкувати тенденції, на що звертають увагу суди, які позиції захисту є ефективними та які докази при цьому використовують як прокуратура, так і сторона захисту. Тож вирішили проаналізувати кілька рішень Вищого антикорупційного суду, апеляційної та касаційної інстанцій у цій категорії справ.

Основні обставини, на які звертають увагу суди у справах про визнання необґрунтованими активів:

1. Чи має суб’єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
2. Чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».
3. Чи наявний зв’язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Варто врахувати, що тягар доказування у справах про визнання активів необґрунтованими покладається на відповідача! Це означає, що фактично прокуратура може просити стягнути будь-що, а відповідач має довести, чому позиція прокуратури хибна.

Справа №1

Прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з позовом про стягнення у дохід держави необґрунтованих активів, а саме коштів у сумі 3 287 497,27 грн.

Посилання на рішення 1 інстанції, рішення апеляції, справа на стадії касації –  відкрите провадження у справі

Обставини справи: Відповідач – заступник Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України. У справі встановлено, що з 28.11.2019 Відповідач набув необґрунтованих активів, а саме грошових коштів у розмірі 3 287 497,27, що перевищують його доходи. Відповідач, задекларував набагато менше доходу ніж фактично витрачала його сім’я.

 Доводи прокурора:

• відповідач придбав квартири на ім’я тещі та тестя. При цьому, тесть і теща не мали достатнього доходу, щоб придбати ці квартири. Зокрема, вони ще з 2014 року проживають на території Донецьку і з’являлися на підконтрольні території України на нетривалі періоди, тому не мали необхідності купувати та використовувати квартири у м. Києві;
• наявність коштів на банківських рахунках Відповідача, що перевищують його заробіток;
• отримання у позику Відповідачем та членами його сім’ї значних сум;
• заробітна плата використовувалась Відповідачем на побутові потреби, тому з них не могло бути здійснено жодних заощаджень.

Позиція сторони захисту:

• частина коштів, які є предметом спору були набуті Відповідачем ще до 28.11.2019. Таким чином, прокурор намагається притягнути Відповідача до цивільної відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення;
• прокурор не довів зв’язку активів із Відповідачем;
• твердження прокурора про майновий стан тещі та тестя, а також про їх потреби купувати квартири є лише припущенням прокурора;
• батьки дружини відповідача займаються підприємницькою діяльністю, мають достатні статки та допомагають Відповідачу, зокрема надають кошти у борг;
• частина коштів, які є предметом спору, були набути Відповідачем вже після того як його було звільнено з державної служби, а тому не можуть належати до необґрунтованих активів.

Позиція суду 1 інстанції:

• зв’язок Відповідача з активами є доведеним згідно із листом АТ «ПУМБ», в якому вказано про відкриття банківських рахунків та інформацію про кошти на цих рахунках;
• Відповідач мав зазначати у декларації усі отримані ним доходи та фінансові зобов’язання, включаючи кошти, які він отримував за договором позики;
• батьки дружини Відповідача не мали достатніх коштів для того, щоб надати Відповідачу позику у сумі 140 000 тис. дол.;
• вартість квартир придбаних тестем та тещею Відповідача перевищують їх сукупний дохід.
• суми коштів, які зараховувалися на рахунки Відповідача після того як він був звільнений із служби є досить великими. Таким чином враховуючи, що після звільнення він більше не був ніде працевлаштований, Відповідач мав надати докази підтвердження джерел надходження таких коштів, оскільки вони викликають сумніви. При цьому, жодних доказів Відповідачем надано не було.

👉 Рішення: позов задоволено частково, визнано необґрунтованими активи у сумі 2 300 800 грн та 35 481,42 доларів США та стягнуто їх в дохід держави.

Сума, яку присуджено до стягнення є меншою ніж сума заявлена прокурором через те, що суд не врахував до активів кошти, які були отримані Відповідачем до 28.11.2019.

👉 Позиція суду апеляційної інстанції: апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Справа №2

Прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з позовом про визнання необґрунтованими активів вартістю 1 527 000 грн, а саме – квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, а також стягнення в дохід держави 1 463 239,66 грн, що є різницею між вартістю квартири та фактичним доходом осіб.

Посилання на рішення 1 інстанції, справа на стадії апеляції – 03.07.2023 відкрите провадження у справі

Обставини справи: Відповідач – 1 – головний спеціаліст рекрутингу та комплектування, Відповідач – 2 – начальник чергової частини відділення поліції. Вказані особи є подружжям.

Прокурор вважає, що вказана квартира є необґрунтованим активом подружжя, оскільки її вартість у декілька разів перевищує спільний дохід подружжя.

 Доводи прокурора:

• ціна придбаної квартири становить 1 527 000 грн. Загальний дохід подружжя – 63 760,34 грн. Таким чином різниця між ціною квартири та доходом становить 1 463 239,66 грн та підлягає стягненню у дохід держави.

Позиція сторони захисту:

• дружина зазначає, що квартира була куплена за кошти, які їй подарувала бабуся – 13 660 євро та 13 700 доларів США, а також за кошти, які дружина отримала як тимчасову фінансову допомогу від іншої особи – 900 000 грн;
• чоловік також підтримав позицію дружини.

Позиція суду 1 інстанції:

• для підтвердження суми коштів на квартиру, які для дружини подарувала її бабуся було надано докази на суму 8 660 євро. Це сума, яку отримала бабуся від продажу свого будинку, а в подальшому передала для своєї онучки. Продаж будинку підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків.
• також належними доказами було підтверджено суму пенсії, яку отримала бабуся та також подарувала онучці. Її розмір становив – 270 668,62 грн.
• належних доказів на підтвердження отримання тимчасової фінансової допомоги дружиною надано не було, а документи, які було надано, не свідчать про чистий прибуток особи, яка надавала дружині фінансову допомогу.

👉  Відтак, сума обґрунтованих та законних коштів, за рахунок яких була куплена квартира становить 540 653,24 грн. При цьому, необгрунтованою є частина активу у сумі – 922 565,56 грн.

Позов про визнання необґрунтованих активів може подаватися у випадку, якщо різниця між вартістю актива та законними доходами уповноваженої особи у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 1 003 500 грн).

Таким чином, оскільки сума 922 565,56 грн. є меншою за 1 003 500 грн, позов задоволенню не підлягає.

👉 Рішення: суд відмовив САП у задоволенні позову.

 Справа №3

Прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з позовом про визнання необґрунтованими активів вартістю 6 746 863 грн (транспортний засіб та квартира) та стягнення у дохід держави коштів, які не могли бути набуті за рахунок законних доходів, у сумі 5 721 326,00 грн.

Посилання на рішення 1 інстанції, посилання на рішення апеляції, справа на стадії касації –  03.04.2023 відкрите провадження у справі

Обставини справи: Відповідачі – суддя районного суду Київської області, а також його теща. У справі встановлено, що суддя має зв’язок із майном, яке оформлене на його тещу, а саме квартирою, та транспортним засобом, який знаходиться у власності його батька.

Прокурор зазначає, що теща та батько судді отримали належне їм майно саме за дорученням судді.

 Позиція прокурора:

• договір купівлі-продажу квартири на тещу оформляла дружина судді, а тому – дружина діяла на доручення судді;
• суддя отримує послуги доступу до мережі інтернет за адресою квартири тещі;
• суддя користувався банківськими терміналами та банкоматами, розташованими неподалік від квартири тещі;
• автомобіль судді та автомобіль його батька (який є предметом розгляду справи) майже кожного ранку разом проїжджали повз камер спостереження по одній і ті ж вулиці тощо;
• дохід тещі та батька судді не давав їм можливості набути у власність квартиру та транспортний засіб.

Позиція сторони захисту:

• доводи про те, що договір купівлі-продажу квартири на тещу оформляла дружина судді, а тому дружина діяла на доручення судді – є необґрунтованими, оскільки вона діяла в інтересах своєї матері;
• прокурор не врахував, що батько судді мав достатній дохід для придбання транспортного засобу, оскільки продав садовий будинок та 2 земельні ділянки;
• записи з камер спостереження є недопустимим доказом, оскільки отримані не в результаті проведення негласних слідчих дій;
• було порушено порядок моніторингу способу життя судді, а саме проведено моніторинг без попереднього повідомлення Вищої ради правосуддя;
• прокурор не врахував, що теща судді мала достатнє забезпечення від проданого майна (частина квартири, квартира сина, автомобіль, фінансова допомога від сина з США). Окрім цього, вона перебувала у 2 шлюбах, а після їх розірвання залишалась фінансово забезпеченою.

Позиція суду 1 інстанції:  

щодо квартири: систематичне користування банкоматами, регулярна оплата комунальних послуг та оренди машиномісць неподалік адреси, де знаходиться квартира, надання послуг інтернету за цією адресою, незначний часовий проміжок між придбанням активу та фактичним переходом його у користування родини суб`єкта декларування, а також відсутність у тещі достатнього доходу для придбання квартири (дохід не підтвердили належними документами, а ті, документи, що надані суду були оформлені вже після відкриття провадження у справі) свідчать, про те, що теща набула права власності на квартиру за дорученням судді (зятя).

щодо транспортного засобу: прокурор не довів, що автомобіль було набуто батьком судді за дорученням судді (сина), оскільки не було надано доказів, що суддя міг розпоряджатися автомобілем свого батька, зокрема не надано документі про страхування автомобіля суддею, документів про технічне обслуговування тощо.

👉 Рішення: позов задоволено частково, стягнуто із судді частину вартості активу, а саме квартири у сумі: 3 621 326 грн.

👉 Позиція суду апеляційної інстанції: апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Справа №4

Прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з позовом про визнання необґрунтованими активів, зокрема квартири народного депутата України вартістю 7 644 381 грн та стягнення їх у дохід держави.  

Посилання на рішення 1 інстанції, Посилання на рішення апеляції, касаційну скаргу прокурора САП було повернуто

Обставини справи: Відповідач – народний депутат України. Сукупний дохід Відповідача значно перевищував вартість придбаної ним квартири тому і постало питання при визнання цієї квартир  необґрунтованим активом.

Доводи прокурора: сума коштів, яка залишилась на рахунках Відповідача станом на кінець 2020 року, тобто року, у якому була куплена квартира, були значно меншими ніж вартість квартири.

Позиція сторони захисту:

• договір купівлі-продажу квартири дійсно був укладений 19.06.2020. Однак ще не будучи депутатом, Відповідач у 2017 році уклав попередній договір купівлі-продажу та оплачував квартиру частками. Тому загальна кількість сум, що вносилися періодичними платежами дорівнювала вартості квартири;
• Відповідач не зобов’язаний обґрунтовувати чи був законним його дохід за 2017-2018 роки, оскільки інститут визнання необґрунтованими з’явився лише у 2019 році;
• Відповідач мав чимало заощаджень ще до того як став народним депутатом;
• син Відповідача підтримував свого батька та надавав йому значні сум коштів.

Позиція суду 1 інстанції:

👉Рішення: У позові відмовлено. Перевірці судом мають підлягати лише ті кошти, які Відповідач набув у статусі народного депутата. Так, більшість коштів для купівлі квартири Відповідач вніс ще до того як став депутатом, а будучи депутатом, для купівлі квартири Відповідач вніс лише один платіж у сумі 325 грн. Тому для підтвердження платежу у сумі 325 грн у Відповідача було достатньо доходів.

👉Позиція суду апеляційної інстанції: апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Справа №5

Прокурор САП звернувся до Вищого антикорупційного суду з позовом про визнання необґрунтованими активів, зокрема коштів у сумі 1 242 236 грн (набутих на підставі договору оренди) та 10 000,00 грн, набутих як комісійні доходи від АБ «Украгазбанк» та стягнення їх у дохід держави. 

Посилання на рішення 1 інстанції, посилання на рішення апеляції, рішення касаційної інстанції 

 Обставини справи: Відповідач – колишній народний депутат Ілля Ківа, який незаконно набув кошти у сумі 1 242 236 на підставі договору оренди жомової ями та комісійні доходи від вказаною суми – 10 000,00.

Доводи прокурора:

• продав об’єкт оренди ще у 2010 році, а тому не міг бути його власником та здавати в оренду;
• на момент підписання договору оренди перебував за кордоном тому не міг підписати договір оренди та акт приймання-передачі;
• відсутні договори щодо постачання електроенергії, комунальних послуг, послуг охорони чи здійснення інших платежів, пов`язаних з утриманням об`єкту оренди.

 щодо фіктивності договору:

• об’єкт оренди знаходився у занедбаному стані;
• об’єкт оренди не використовувався орендарем;
• орендар не здійснював господарської діяльності за місцем знаходження об’єкта оренди;
• у формі 20-ОПП орендар не відобразив об’єкту оренди.

Позиція сторони захисту ґрунтувалась лише на порушені прокурором процедури отримання доказів по справі (відсутність підписів, печаток), однак жодних документів, які б спростовували інформацію надану прокурором представник Відповідача не надав.

Позиція суду 1 інстанції:

• суд погодився із доводами прокурора та встановив: будучи народним депутатом України, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не будучи власником Об`єкта оренди та не маючи правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним, уклав з суб`єктом господарювання договір без наміру передачі нерухомого майна в оренду, а з метою отримання грошових коштів у розмірі 1 242 236 грн, так набув у власність необґрунтований актив у зазначеній сумі та дохід від нього у виді комісійних доходів у розмірі 10 000 грн.

👉 Рішення: позов задоволено повністю.

👉 Позиція суду апеляційної інстанції: апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

👉 Позиція суду касаційної інстанції: касаційна скарга залишена без задоволення.

Висновок: законодавство чітко не врегульовує, які критерії визнання активів необґрунтованими. У цій ситуації сторони мають надати суду ті докази, які на їх думку підтверджують позицію щодо законності набуття активів, а вже судова практика дає більш чітке розуміння, на що звертають увагу суди для винесення рішення у справі.